Розвиток громад

У місті Миколаєві вже більше двох років існує Клуб громадських організацій, як одна з форм спілкування і взаємодії представників третього сектору Миколаєва. Його творцем є Миколаївський Міський Фонд ЛАСКА «Сприяння Економічним і соціальним реформам». Оскільки клуб - відкрита форма спілкування, на кожне засідання запрошуються представники всіх діючих громадських організацій міста і області. Збираються члени клубу з періодичністю раз в два-три місяці по мірі накопичення питань, цікавих для всіх учасників Клубу.

Чергове засідання клубу відбулося у вересні. Його основною темою було питання про соціальну відповідальність бізнесу. Директор Фонду ЛАСКА Людмила Руденко - Кардаш презентувала проект, підготовлений і поданий до Фонду Євразія. Присвячений проект розвитку доброчинності і соціальної відповідальності бізнесу в Миколаївському регіоні.

Цей напрямок діяльності поки що розвинено недостатньо. Багато громадських організацій, не мають професійного досвіду залучення фінансування з зовнішніх і внутрішніх джерел, тому соціальні питання, які покликані вирішувати ці організації, не реалізуються повною мірою і настільки ефективно, як це планується.

З іншого боку, представники бізнес-структур не лише не беруть активної участі в соціальній сфері, але багато хто навіть не знайомий із самими громадськими організаціями, їх діяльністю і особливо 5 результатами соціальних проектів,

Крім цього, для успішної реалізації багатьох соціальних проектів, зовсім недостатньо того рівня співпраці і взаємодії, які є зараз усередині третього сектору.

Тому проект Фонду ЛАСКА такий необхідний миколаївцям. Всі учасники Клубу з ентузіазмом підтримали цю пропозицію. Багато хто згоден брати активну участь в здійсненні проекту. Спільна думка клубу: реалізація проекту можлива, навіть якщо він не буде підтриманий донором. Адже найголовнішою запорукою успіху є бажання учасників, їх потенціал і взаємодія. А все це вже є.

Жодне засідання Клубу не обходиться без обміну новинами. Так трапилося і тепер. Наталія Володка, керівник двох організацій: Миколаївське відділення Всеукраїнської громадської організації «Турбота громадська організація волонтерів, розповіла про благодійну акцію, проведену до дня міста. Виручені від неї гроші пішли на подарунки дітям і інвалідам.

Керівник громадської організації - Міжнародний рух «Освіта заради життя» - Надія Портенко презентувала роботу організації в стратегічному проекті «Моє місто - мій будинок». Проект охоплює різні соціальні групи: жінок, матерів, дітей, а також представників третього сектора різних напрямків діяльності. Працює проект для того, аби перетворити рідне місто в справжній затишний дім.

Галина Зінов'єва, що очолює громадську організацію - Миколаївська міська молодіжна просвітницька спілка японської культури «Татікадзе» розповіла про чудову акцію «Ольвія Олімпійська», тобто естафету духовного Олімпійського Вогню «Музам Ольвії». її метою є вивчення історичних місць - витоків стародавньої культури і розвиток міжнародного культурного руху.

Дуже важливе питання про порятунок реабілітаційного центру для інвалідів підняв Відайко Віктор, керівник Благодійного Фонду «Ігнатенко-Сиріус». Учасники Клубу вирішили допомогти інвалідам всією громадою.

На кожне засідання клубу, окрім постійних учасників, приходять і представники нових організацій. Вони презентують свої цікаві проекти. На останньому засіданні президент Центру Підтримки Творчих Ініціатив (ЦПТІ), який є ініціатором національної програми «Розвиток соціальної взаємодії громадських організацій і закладів культури», Людмила Станкевич, розповіла про роботу Кіровоградського Центру, діяльність      якого поширюється      на Миколаївський, Кіровоградський, Дніпропетровський регіони.

У Миколаївському регіоні під керівництвом Олени Пергун працює Центр Сприяння Суспільним Інноваціям. В межах Національної програми він здійснює реалізацію проекту «Інтеграція місцевих громад» при підтримці Фонду Євразія у партнерстві з Управлінням культури і регіональними будинками культури. Головною метою проекту є сприяння активізації місцевих громад в рішенні соціальних проблем, шляхом створення інформаційно-методичної мережі на базі районних будинків культури і бібліотек.

Ідея трансформації установ культури в Центри активізації громадян, які виконуватимуть як інформаційно-методичну, так і інтегруючу функцію у віддалених населених пунктах, є ефективним способом розвитку і становлення третього сектору. Обговорюючи проблеми соціальної сфери і методи їх вирішення, учасники засідання дійшли висновку, що лише спільними зусиллями можна досягти результатів.

Під час традиційного для клубу чаювання всі учасники з великою подякою звернулися до директора Миколаївської педагогічної бібліотеки - Роськіної Тетяни Іванівни, яка є представником жіночої громадської організації «Дія». Це вона надає приміщення читацького залу бібліотеки у вільний від роботи час для проведення засідань клубу.

Як показала практика члени клубу громадських організацій завжди із задоволенням беруть участь в засіданнях. Це й не дивно, адже тут обговорюються цікаві теми, народжуються ідеї, формуються спільні проекти і міцніє взаємодія представників громадського сектору, що набирає силу у нашому суспільстві.

* - НДО-Інформ №4 (28), 2004

Психологи вважають, що потяг до наркотичних речовин з'являється у людини тоді, коли між цілями та засобами їх досягнення виникає невідповідність. Найчастіше це трапляється у молодому віці, коли людина тільки входить у доросле життя таким чином, найбільш незахищеною від наркотиків стає молодь. Найвищим же, на думку фахівців, ризик захворіти на наркоманію є у двох соціальних крайностей: дуже багатих, або ж дуже бідних. І ті й інші, мають багато зайвого часу і повну відсутність подальших орієнтирів для розвитку. Втекти від реалій життя вони намагаються за допомогою наркотиків. Як правило, ставши на шлях залежності, такі особи починають пропагувати вживання наркотичних речовин серед своїх однолітків. Щоб не допустити, або ж звести до мінімуму, негативний вплив наркоманів на підростаюче покоління, спеціалісти соціальних служб для молоді проводять у молодіжному середовищі різні інформаційно-просвітницькі заходи. Минулого року таких в області було проведено півтисячі. На пропаганду здорового способу життя спрямовано і видання працівниками служби листівок, плакатів та буклетів. Напередодні дня боротьби із наркозалежністю злободенній темі було присвячено засідання Кіровоградського прес-клубу. Про ефект від проведених заходів говорять соціологічні дослідження. За оголошеними під час засідання даними Едуард Клюєнко, про негативний вплив наркотиків на організм людини знає сімдесят п'ять відсотків опитаної кіровоградської молоді. До позитивних відносить той факт, що всі вони виступають проти легалізації будь-яких наркотичних речовин. В тому числі і легких. Відтак, спеціалісти переконані, що більшість підростаючого покоління зі своєю позицією, щодо наркотиків, вже визначилась .3 тими ,хто, все ж таки, у залежність потрапив, працює обласний благодійний фонд "Повернення до життя". У деяких спальних районах Кіровограда та Знам’янки працівниками фонду реалізується програма заміни шприців, в ході якої з наркозалежними проводяться індивідуальні бесіди. Спільно з обласним центром соціальних служб для молоді фондом також створено регіональний центр ресоціолізації наркозалежної молоді. Знаходиться він у селі Плоське, Знам'янського району. Поки що центр має у своєму розпорядженні лише дві кімнати для реабілітації, але організатори сподіваються на розширення програми. Взагалі, гостра тема не залишила на засіданні жодного байдужого і дуже швидко перейшла у дискусію. Після декількох годин дебатів учасники прес-клубу все ж таки дійшли висновку, що скільки б з підростаючим поколінням фахівці не працювали - головна відповідальність за виховання дитини ,як і раніше лежить на сім'ї.

*  -  НДО-Інформ №2 (26), 2004

Кажуть, безвихідних ситуацій не буває. Навіть коли сім бід навалюються одночасно, десь обов'язково має бути маленька щілинка, що є виходом зі скрути. У цьому пересвідчилася завідуюча клубом села Журавлинка Васильківського району, що на Дніпропетровщині, Лариса Підріз. Після реформування агропромислового комплексу місцеве колективне сільгосппідприємство правда", яке свого часу забезпечувало роботою всіх жителів села, вирішувало їх соціальні проблеми і утримувало заклад культури, розпалося на маленькі фермерські господарства. Дрібним власникам стало не до бід простого селянина, а тим більше до культури - самому б якось вижити у сьогоднішній складній економічній ситуації. Жителі Журавлинки разом із роботою поступово втрачали надію на краще. Якщо жінки ще якось намагалися всіма правдами і не правдами заробити свій кусок хліба, бо ж треба годувати дітей, то чоловіки знайшли свою відраду у спиртному і почали виливати свою злість на власних родинах. Лариса Підріз розповідає, що в селі немає жодної сім'ї, в якій би жінка не страждала від насильства. Доволі часто трапляються такі ситуації, що серед ночі жінка з дітьми опиняється на вулиці.

Допомоги чекати ні від кого. Ось і вирішила завідуюча клубом сама поставити крапку цьому неподобству. Перший промінець у кінці темного тунелю вона побачила на тренінгу для працівників культури, який проводив Центр підтримки громадських і культурних ініціатив у рамках реалізації проекту розвиток системи інформаційно-методичного забезпечення неприбуткового сектору Дніпропетровського регіону" за підтримки Фонду Євразія. Проект передбачав розвиток мережі інформаційно-консультаційних пунктів на базі закладів культури у сільських районах. Під час занять Лариса подивилася на проблеми жінок Журавлинки з іншого боку і зрозуміла, що вихід є. Насамперед треба їм об'єднатися і разом боротися за свої права. На той час, відверто кажучи, їм ніде було і зустрічатись, бо за період безгосподарності сільський клуб перетворився у розвалину без світла, опалення, вікон і дверей. Всіма правдами і не правдами Лариса Підріз добилася ремонту клубу. Хоча це були поверхові, дрібні роботи, та у приміщенні можна вже було працювати, принаймні знаходитись деякий час.

З часом, за підтримки Дніпропетровського Центру підтримки громадських і культурних ініціатив на базі клубу було відкрито інформаційно-консультативний пункт, там зібрано багато цікавої і корисної інформації про роботу громадських організацій, міжнародні фонди, які працюють в Україні і дають гранти на вирішення соціальних проблем, матеріали про те, як правильно писати проекти, щоб отримати кошти від благодійників та багато іншого. У місцевій бібліотеці, де знаходилася ця література, поступово почали збиратися жінки. Лариса Підріз каже, що хоча це поки що звичайні жіночі посиденьки, та вони вже дають свої перші результати. Принаймні жінки мають можливість отримати пораду від свої подруг. Хоча добре було б, щоб на такі зустрічі приходив психолог, соціолог, юрист. Поки що це неможливо, немає коштів навіть на те, щоб привезти таких спеціалістів з районного центру, не кажучи вже про оплату їх послуг. Та все це з часом може стати реальністю. Лариса нині працює над проектом, який передбачає допомогу жінкам, що постраждали від насильства в сім'ї і сподівається, що донори підтримають цей проект, оскільки він може стати початком нового життя для жінок, які втратили свою надію на краще.

* - НДО-Інформ №4 (28), 2004

Історія людського суспільства часто запам'ятовується нащадками своїми переломними моментами. Однак, парадокс даного явища полягає в тому, що сучасники часто не в змозі помітити й оцінити важливість змін, що відбуваються. Саме в такій ситуації, з погляду автора опинилися в цей момент одні з найбільш відомих і авторитетних громадських організацій України - Ресурсні центри (РІД). Як відомо, протягом останніх восьми років РЦ у регіонах були одними з найбільш відомих і активно працюючих організацій. Однак для стороннього спостерігача, об'єктивно оцінити результати їхньої діяльності досить складно, оскільки соціальні зміни, каталізатором яких стали дані організації, часто здійснюються через діяльність їхніх клієнтів - регіональних громадських організацій. Можливо саме тому, досить розповсюдженою є думка, що ресурсні центри є сервісними організаціями.

Як не дивно це звучить, дане твердження одночасно є й правильним і не правильним. В першу чергу тому, що надання технічних послуг регіональним НДО є однією з помітних форм діяльності таких організацій. Однак, далеко не єдиною і, на думку автора, не найважливішою. До такого висновку можна прийти, ознайомившись із діяльністю, наприклад Центра підтримки творчих ініціатив (ЦПТІ) - ресурсного центра для НДО Кіровоградського регіону. Тим більше, що авторові легше це зробити з досить високим ступенем об'єктивності, оскільки він може оцінити роботу Центру як зсередини (робота в цій організації з 1998-2002), так і ззовні (з 2003 року робота в іншій громадській організації - Інститут соціокультурного менеджменту). Якщо говорити коротко, то всю діяльність ЦПТІ можна розділити на два напрямки, які у свою чергу включатимуть безліч складових елементів, а саме:

1. Розвиток суспільного сектора регіону.

2. Створення в суспільстві сприятливих умов для діяльності громадських організацій. Більш докладний опис роботи ЦПТІ та і

будь-якого іншого РЦ зайняло б не одну сотню сторінок, що ніяк не відповідає формату статті. Однак є дуже вірний вічний принцип, що дозволяє правильно оцінити роботу будь-якої організації «по справах судить їх». Які ж головні досягнення даної організації за період її роботи як ресурсний центр (1999-2004):

1. У регіоні підготовлені професійні кадри для громадських організацій, які активно працюють і досягли значних успіхів у вирішенні соціальних проблем, залученні ресурсів і т.д. (Знам'янский Центр виховання молоді «Чайка», Олександрійський районний благодійний центр і ін.)

2. У партнерстві з державними установами культури створена інформаційно-методична мережа по активізації місцевих громад.

3. Створено методичну базу з підготовки місцевих суспільних активістів (програми, підручники, довідники й ін.).

4. Професійно й активно діють партнери ЦПТІ, яким делегована частина функцій організації (Інститут соціокультурного менеджменту, що взяв на себе функцію посилення інформаційного впливу суспільного сектора в регіоні, роботу з журналістами й т.д.).

5. Завдяки співробітництву з міністерством культури й мистецтв створені сприятливі умови для реалізації програми довгострокового партнерства НДО України й державних установ культури.

6. Модель партнерства з державними установами культури розповсюджена в інших регіонах (Миколаїв, Дніпропетровськ і т.д.).

7. Створено інформаційні механізми, які активно використовуються громадськими організаціями, експертами, журналістами і т.д. («Віртуальний ресурсний центр» -www.ngo.org.ua «Соціальна лабораторія» - www.socclab.org.ua, «3-й сектор і 4-я влада» - www.presscat.org.ua).

Цей перелік можна було б продовжувати дуже довго, а стосовно до всіх ресурсних центрів він став би, можливо, нескінченним, однак найважливішим з того, що відбулося з ЦПТІ та іншими ресурсними центрами - це те, що із сервісної організації Центр перетворився в соціальну лабораторію, що розробляє, апробує на регіональному рівні й передає партнерам для подальшого поширення ефективні соціальні технології. Все це було б неможливим без високої кваліфікації персоналу даної організації. Тут не можна не згадати величезну роль, що зіграв у цьому процесі Фонд Євразія, що протягом тривалого часу не тільки фінансував діяльність ЦПТІ й інших ресурсних центрів, й постійно навчав працівників ресурсних центрів із залученням найкращих фахівців.

Із усього сказаного можна зробити висновок, що ЦПТІ й інші ресурсні центри стали каталізатором    суспільної    активності    на регіональному рівні. На даний час вони мають величезний досвід роботи, підготовлений персонал, авторитет у місцевому середовищі. Завдяки цьому ресурсні центри цілком упевнено можуть перетнути свою історичну мить «між минулим і майбутнім», залишаючись при цьому, хоч і в новій якості, але як і раніше необхідними для суспільства.

*  -  НДО-Інформ №2 (26), 2004