- ІСКМ
- Історії успіху громадських ініціатив
- Read Time: 1 min
- Перегляди: 794
Дарія Ратушняк – громадська активістка, керівниця центру культури та дозвілля Приютівської ОТГ (Кіровоградська область), випускниця навчальних програм ІСКМ, тренерка про діяльність центру, про пандемію і роботу онлайн.
Директором культурного центру я стала в 2019 році. Децентралізація вплинула на цей процес. Районні будинки культури реорганізувалися в інші установи. В кожній громаді по-різному. В нашій, Приютівській об’єднаній територіальні громаді (ОТГ), це центр культури і дозвілля. Наразі ми ще досі в реформі. Спочатку це було 8 клубів одних, зараз це 8 клубів інших, 10 бібліотек та одна мистецька школа. В 2020 році територіально деякі заклади перейшли до іншої території, тобто ще зміни продовжуються. По-перше, дуже корисно, чому ви, в ІСКМ, нас навчили. Тому що зараз це дуже актуальна інформація. Пандемія вплинула на наше життя. Особливо для нас – для проведення культурних заходів. Трошки літом у нас була змога робити концерти, виступи. А в основному, звісно, ми перейшли на онлайн роботу. Наразі к нас у Facebook є група «Центр культури і дозвілля», де висвітлюється інформація про діяльність наших будинків культури. Великий плюс її в тому, що ми стаємо ближче до людей, вони дивляться, що ми дійсно робимо. Є відгуки, ми бачимо як громадяни реагують на ті чи інші заходи або нововведення.
Задля того, щоб ближче познайомитися з громадськістю ми реалізуємо різноманітні ініціативи/проєкти. Влітку це був проєкт «Посиденьки по сусідству» – ми їздили по селам з нашим творчим колективом і знайомилися з людьми таким чином. Вже маємо результати. Наприклад, одне село, де не було нічого, то зараз в них вже свій творчий колектив, співають, збираються. Як зазначає їх старості, то стало набагато краще, адже є культура.
Інтернет, звісно, дуже допомагає в нашій роботі. Я, як учасниця навчальних програм ІСКМ, саме тренінгу з діджиталізації. Мені дуже корисні ті знання, які я отримала, і все це використовую і ділюся досвідом із своїми колегами. В смартфоні це зараз дуже зручно зробити і швидко розповсюджувати в соціальних мережах. Наша група налічує 2500 підписників. Ми ведемо статистику, охоплення – приблизно пів мільйона людей. Бачимо зацікавленість громадськості до нашої роботи. Адже культура багато чого робить, але не у всіх є можливість правильно донести, доступно пояснити, розповісти. Ще проводимо онлайн-конкурси. Люди активізуються, даємо невеличкі призи. Здебільшого творчі, спрямовані на патріотичне виховання, поетичні. Користувачі соціальних мереж, жителі громади могли самі оцінювати конкурсантів своїми «лайками». Офлайн заходи також намагаємося проводити.
У нас невеличка команда, всі намагаємося висвітлювати нашу діяльність. Розуміємо, що дещо підштовхуємо людей саме до інтернет-життя, але в тих умовах, що склалися, коли нас ізолюють, то це єдиний шанс та інструмент співпрацювати, почути зворотній зв’язок тощо. Але ще важливо, щоб мати навички роботи з онлайн-інструментами. Мені, звісно, легше, адже я пройшла навчання в ІСКМ і хочу сказати, що воно цінним було для мене і було б добре, щоб більше культурних працівників володіли такими знаннями. Тому, нехай ваша робота продовжується і буде більше тренінгів та навчання.
Я говорю всім завідувачам, що ми маємо трансформувати культуру під центри місцевої активності, я цю політику підтримую і наскільки можна – впроваджую. Також, я взяла такий курс на те, щоб індивідуально підходити до кожної людини, щоб їм показувати приклад успішних людей на селі, хто займається або виноградарством, або майстрині, чи туризм. Це такий відкритий майданчик для наших людей. Ми знайомимося один з одним, вся громада. І це дещо підштовхує інших до того, щоб задуматися, що і вони можуть щось зробити, запропонувати. Ми періодично випускаємо репортажі про наших таких жителів. Потрібно, щоб кожна людина знайшла свою індивідуальну особливість. І от такими маленькими кроками ми йдемо далі…
Громадський бюджет - ефективний інструмент громадської участі, проєкти якого покращують життя громади, не обмежуючи сферою діяльності. Наприклад, Наталія Журенко з м. Пирятин, працюючи у загальноосвітньому навчальному закладі, з допомогою громадського бюджету реалізувала декілька цікавих проєктів для покращення життєдіяльності школярів та вчителів. 
Люба Кан, тренерка, представниця громадської організації «Олександрійський гендерний інформаційний центр», Кіровоградська область, про активність жінок в сільській місцевості під час карантину та роботу з онлайн-інструментам.
Стосовно ж самоізоляції, після того, як в моє життя ввійшли такі терміни як пандемія, коронавірус, на якийсь час охопила паніка, розгубленість. Для мене важливим є спілкування наживо, коли бачиш реакцію свого співрозмовника, співрозмовниці, відчуваєш енергетику, що на відстані є за складно. Але є такі ситуації, на які не можна вплинути, але можна змінити до них своє відношення. Тож, я сконцентрувалася, вирішила не піддаватися панічним настроям, налаштувалась на позитив і використовувала всі наявні можливості для розвитку.
Люба Кан: Учасниці жіночого кластеру, який сформувався під час останнього проєкту громадської організації «Олександрійський гендерний інформаційний центр» територіально проживають в сільській місцевості. Як і всі жінки, в першу чергу відчувають на собі тягар відповідальності за свою родину, за здоров’я своїх дітей, фінансові проблеми. Але знаходять сили і можливості навчатися онлайн, реалізовувати місцеві ініціативи. Наталія Гаврилець, з села Олександрівка, працівниця культури, разом з бібліотекою зорганізували екомайстерню «Твій стиль – Екобібліотекстиль». Зі вживаних речей в бібліотеці почали шити еко-торбини, серветки, фартухи, з дітьми подушечки для голок. Якраз сама ідея зародилася і планувалась, обговорювалась в телефонному режимі під час жорсткого карантину, а почалась реалізація вже під час послаблення карантинних заходів.
Люба Кан: В першу чергу, попрацювавши в Zoom і Google Meet, зрозуміла, які це нереальні можливості для навчання, спілкування, налагодження партнерства з однодумцями з будь-якого місця, адже немає територіальних обмежень, і це нереально круто.
Редакція: Як видозмінилася робота громадських активістів під час пандемії щодо того, з якими труднощами зіткнулися, які нові методи апробували для підтримки діяльності в умовах карантину, яких успіхів вдалося досягти?
Я закохана у книги. Але не тому я стала понад двадцять років тому бібліотекаркою. Прагнення до самовдосконалення, зібраність, відповідальність, привітність, порядність, такт – це ті професійні та особистісні риси, якими я наділяла представників цієї професії. Нема нічого в моїй роботі важливішого, як те, що ти несеш людям світло пізнання, за порадою книги допомагаєш подолати сумніви, розчарування та дати змогу кожному відчути справжні хвилини щастя. Такий собі фаховий романтизм.
