Кропивницький, Україна adm.iscm@gmail.com

Розвиток благодійності та фандрейзинг для НДО

Editor's Choice

Розвиток благодійності та фандрейзинг для НДО
Read Time: 1 min
Перегляди: 4694

Трансформація українського суспільства на основі демократизації вимагає активної участі самих громадян у вирішенні соціальних проблем на місцевому рівні. Локально орієнтована громадськість, що активно працює в різних сферах громадського життя, має потребу в матеріальних ресурсах. Сучасні громадські організації прийшли до розуміння того, що вони повинні стати більш винахідливими й енергійними в питаннях пошуку фінансів і інших матеріальних засобів для реалізації своїх програм. Важлива роль у вирішенні цього питання належить фандрейзингу.
Слово "фандрейзинг" прийшло в побут громадських організацій з англійської мови. Буквальний його переклад означає – "підйом коштів" або – одержання фінансування, залучення грошей. У закордонній і вітчизняній літературі, присвяченої проблемам неприбуткових організацій, це поняття використовується у двох сенсах – широкому й вузькому. У широкому змісті слова фандрейзинг означає процес залучення матеріальних ресурсів, необхідних для реалізації соціальних ініціатив. У вузькому значенні – це система взаємозалежних заходів, спрямованих на залучення фінансів для вирішення соціальних проблем. Як бачимо, фандрейзинг у вузькому сенсі слова має на увазі одержання допомоги від спонсора тільки грошима, а фандрейзинг, як широке поняття, містить у собі також пошук товарів, послуг, приміщень, техніки та ін.
Пошук ресурсів може здійснюватися як для діяльності організації в цілому, так і для реалізації конкретної справи. І в тому, і в іншому випадку необхідно враховувати основні тенденції, на основі яких сьогодні відбувається розвиток НДО. З одного боку, це – прагнення до незалежності, автономії від державних структур, політичних партій і бізнесу. З іншого боку, незалежність НДО від держави та бізнесу не означає ізольованості від них і відсутності взаємин з ними.
Фандрейзинг – це двосторонній процес. З одного боку, тут виступає діяльність фандрейзерів, які збирають гроші для підтримки діяльності своєї організації або на проведення якого-небудь заходу. З іншого боку – діяльність донора, що надає НДО або ініціативній групі фінансові або інші матеріальні засоби. Цей процес необхідно розглядати як взаємодію, при якому відбувається безпосередній або опосередкований вплив суб'єктів один на одного. У результаті такого контакту повинні відбутися взаємні зміни поводження, діяльності, відносин. Між фандрейзером і спонсором виникають взаємодії, в основі яких лежить причинна залежність. Прохання фандрейзера про підтримку соціального проекту, спрямована на зміну поводження, соціальних установок, очікувань спонсора, викликає в останнього відповідні дії. Залежно від характеру цих дій (підтримка проекту або відмова) міняється поводження, установки фандрейзера. Відомо, що взаємини можуть складатися по двох сценаріях: співробітництво (кооперація) або суперництво (конкуренція). Для фандрейзинговой діяльності обирається перший варіант, при якому, кожен з учасників цього процесу просувається до своєї мети, сприяючи й не перешкоджаючи її досягненню.
Джерелами фінансування соціальних ініціатив є:
Бізнес;
Національні й міжнародні благодійні донорські організації;
Органи державної влади всіх рівнів;
Громадськість.
Розробляючи стратегію фандрейзингу, важливо оцінити достоїнства й недоліки кожного джерела, що надає пожертвування для здійснення соціального проекту.
Бізнес має достатній філантропічний потенціал. Можна привести багато прикладів соціальної відповідальності бізнесу. Акціонерні товариства (великі фірми й підприємства), що з'явилися після приватизації, традиційно продовжують підтримувати соціальну сферу. Великі й середні підприємницькі структури, такі як банки й фірми, активно займаються добродійністю й засновують благодійні організації. Мотиви участі бізнесу в добродійності різні. Це – і відчуття власної значимості, і можливість заявити про себе, і бажання зробити щось корисне для суспільства, і можливість рекламування своїх товарів та ін. Однак об'єктивно оцінити цей потенціал можливо тільки в комплексі з макроекономічними й правовими умовами.
При одержанні засобів від бізнесу в громадських організацій виникає чимало проблем:
Юридичні складності, через які неможливо здійснити продаж пожертвуваних товарів або стягувати плату за перепродані послуги;
Бізнесмени настроєні на одержання обчислюваного прибутку від спонсорського проекту, тому вони намагаються заключати спонсорські угоди, а не благодійні угоди, оскільки в останньому випадку компанії не доводиться сподіватися на одержання взаємних послуг;
Великі спонсори не поспішають підтримувати локальні ініціативи, вони намагаються працювати в національному масштабі;
У середовищі бізнесу не існує професійної філантропії. Бізнесменам необхідні знання стратегії корпоративного спонсорства;
Бізнесмени бояться демонструвати прибутки своєї фірми або розміри благодійної допомоги.
Національні й міжнародні благодійні донорські організації. У цей час на території України діє безліч міжнародних благодійних організацій, що надають підтримку соціальним ініціативам громадян. Законодавчою базою для надання такої допомоги є договори між Україною й США, а також між Україною і Європейським Союзом. Відповідно до домовленості допомога здійснюється у вигляді грантів, які є цільовою безповоротною фінансовою допомогою.
Можна привести багато аргументів у захист підтримки життєдіяльності організації за рахунок грантів. Насамперед, підтримуються соціально значимі напрямки, нездатні приносити прибуток. Гроші, отримані за грантом, не обкладаються податком на додаткову вартість, а також на прибуток для НДО. Громадська організація може надавати своїм клієнтам безкоштовні послуги, а також оплатити дорогі ресурси (оренда, техніка, телефон, зарплата й т.п.). Проблема фінансування зменшується на певний строк, можна в спокійній обстановці реалізовувати свій проект і в той же час шукати інші варіанти життєзабезпечення. Робота за грантом підвищує кваліфікацію персоналу, оскільки вчить перспективному плануванню, менеджменту, фінансовому керуванню, звіту, маркетингу, оцінці своєї діяльності. Робота з добродійниками будується на основі партнерства, а не конкуренції при наданні платних послуг. При цьому організація має можливість використовувати напрацювання грантонадавача для вибору пріоритетних напрямків діяльності.
До числа недоліків грантової підтримки можна віднести наступне:
Звикання й залежність;
Відсутність гнучкості;
Обмежена самостійність;
Залежність від політики в країні.
Залежність від політики фондів;
Небезпека зловживань при розподілі грантів
Органи державної влади. Державний бюджет України щорічно передбачає засоби на підтримку деяких видів громадських організацій. Правове обґрунтування цієї практики є в деяких законодавчих актах. Так наприклад, закони "Про професійних творчих працівників і творчі спілки", "Про молодіжні та дитячі громадські організації" припускають часткове фінансування організацій, що входять у національний творчий союз і національний комітет молодіжних організацій. Багато авторів справедливо вважають, що недоліком державної підтримки на національному рівні є те, що фінансуються не окремі сфери діяльності громадського суспільства, а організації, що входять у відповідні суспільства.
Найбільш перспективною із соціальних проблем на локальному рівні є підтримка органів місцевого самоврядування. Закон "Про місцеве самоврядування" надає легальні можливості громадським організаціям стати реальними партнерами держави в реалізації соціальних програм. Однак активній взаємодії держави й громадськості перешкоджає ряд факторів: обмеженість фінансових засобів у місцевому бюджеті, погане знання один одного, низький рівень умінь і навичок міжсекторного взаємодії. Проте, практика співробітництва НДО з місцевими органами влади одержує усе більш широке розповсюдження в Україні і є досить плідною. У деяких регіонах місцеві бюджети виділяють частину фінансових засобів, призначених для впровадження соціальних програм, громадським організаціям, які реалізують проекти, спрямовані на підтримку соціально незахищених верств населення. Важливими аргументами в захист державної підтримки є наступні можливості: вплив громадськості на політику місцевої влади, об'єднання ресурсів у досягненні загальної мети, формування в представників місцевої влади поваги до організацій третього сектора, своєчасне вирішення місцевих проблем та ін. Однак не можна не враховувати й недоліків підтримки від державних органів влади. Це:
Органи місцевого самоврядування здебільшого є бюрократичним, негнучким партнером для НДО;
Наявність корумпованих зв'язків;
Залежність від змін у кадрах, політики;
Обмеженість засобів у місцевому бюджеті;
Зниження рівня професіоналізму НДО, тому що не розроблені стандартні вимоги;
Деякі громадські організації мають обмежені можливості для співробітництва із владою, бо є опозиційними стосовно неї.
Громадськість. Це джерело містить у собі пожертвування від громадян у вигляді грошей, переданих організації приватними особами на основі договору дарування або інших договорів, які не передбачають компенсації або повернення цих грошей. Це можуть бути також приватні пожертвування у вигляді товарів і послуг.
У США й країнах Західної Європи філантропічна діяльність досить поширена. Приватні пожертвування у вигляді товарів, послуг або грошей на реалізацію важливих завдань місцевої громади є звичною справою кожного громадянина. На жаль, в Україні практика надання громадянами фінансової підтримки благодійному проекту майже відсутня.
Специфіка роботи громадської організації вимагає врахування чинників ризику:
Коливання ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів;
Невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних і економічних змін у країні;
Зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на гранти західних фондів т ін.);
Неповнота, неточність інформації щодо фінансового стану й ділової репутації спонсорів з бізнесових кіл (можливість банкрутства, відмова від попередньої домовленості);
Ось чому в стратегії пошуку фінансових засобів для НДО необхідно керуватися принципом різноманітності джерел фінансування. Усвідомити значущість цього підходу до пошуку грошових засобів допомагає ілюстрація, що використовується авторами "Порадника для неурядових організацій":
"Уявимо собі, що джерела фінансування організації схожі на ніжки столу. Ми втрачаємо одне джерело (тобто ніжку), але стіл ще стоїть. Це створює для нас шанс відремонтувати його перш ніж він впаде. Тепер уявимо собі, що наш стіл (тобто організація) має лише одну ногу. Як було б важко втримати рівновагу в цій ситуації, а що сталося б, якщо б ми взагалі цю ногу втратили? Якщо джерелом фінансування організації є її господарська діяльність, що станеться, якщо така діяльність у результаті змін у законодавстві буде заборонена або серйозно обмежена? Або у випадку, коли основним джерелом фінансування організації є гранти західних фондів, що буде, якщо раптом втратиться зацікавленість справами Центрально-Східної Європи та спрямується допомога в інші регіони земної кулі?" (10; стор. 170–171) Основним правилом фандрейзингової діяльності є – розмаїтість джерел фінансування. Існує також певна залежність між кількістю пожертвувань і джерелом їхнього одержання. Цей зв'язок можна зобразити у вигляді піраміди, у нижній частині якої зображується кількість внесків від громадськості, бізнесу, у середній – різні рівні державного бюджету, а у верхньої – гранти, одержувані від національних і міжнародних донорських організацій.

Якщо мати на увазі обсяг засобів, які одержує організація з різних джерел, то найбільш оптимальним уважається наступне співвідношення:
1/3 фінансових засобів організація одержує із власного оточення й власної господарської діяльності;
1/3 засобів організації надають органи державної адміністрації й органи самоврядування всіх рівнів;
1/3 від національних і міжнародних фондів.
Збір засобів для реалізації соціальних проектів повинен здійснюватися на основі ретельно розробленої програми, у якій важливо передбачити наступні моменти:
Спрямованість на потенційних спонсорів;
Визначення й класифікація перспектив щодо можливого обсягу пожертвувань;
Розробка переконливих аргументів для перспектив дарування;
Вибір відповідних методів звертання до кожної групи, на яку покладають надію на одержання грошей або інших матеріальних засобів;
Способи контролю приходу засобів.
Досвід діяльності НДО переконує в тому, що обов’язковою умовою ефективності фандрейзінгу є привабливість ідеї організації для потенційного спонсора.
Ідея, як правило, є формою концептуального способу вираження місії організації, тобто вона включає в себе чітке усвідомлення мети подальшого розвитку НДО і методів перетворення дійсності для її досягнення.
До внутрішніх умов слід віднести ідеологію, котра виробляється кадровим потенціалом організації (лідер, Рада директорів, персонал, члени організації). При цьому характерною ознакою є та обставина, що ідеологія конкретної організації, яка висловлена в системі цінностей, як правило, збігається з індивідуальним досвідом, планами, потребами персоналу. Цей збіг є необхідною умовою ефективного обміну інформацією та оптимального пошуку нових напрямків діяльності організації.
Важливою формою обміну інформацією і пошуку на цій основі нових напрямків діяльності і перспективних засобів є проведення ділових засідань з використанням методу “мозкового штурму”.
Ідеї зовнішні надходять із засобів масової інформації, програм донорських і спонсорських організацій, бесід із спеціалістами, експертами, клієнтами організації.
У посібнику “Усе вирішують гроші…” пропонується піраміда ідей:
Ідеї як такі – 100%
Ідеї, що можуть бути реалізовані – 50%
Ідеї, що реалізуються – 10%
Ідеї, що успішно реалізуються – 2%
Звідси автори роблять висновок: “Отже, якщо вас відвідала ідея, пропустить її крізь піраміду, застосовуючи найстрашніші тортури, і якщо вона виживе – ви маєте шанс зробити фандрейзинг на її основі, якщо ні – ви зберегли час і кошти, які витратили на невдалу спробу” [14; стор. 8]
Вдало знайдена ідея, як правило, оформлюється у вигляді проекту, у якому чітко визначається проблема, на вирішення якої він спрямований, формулюються його ціль і задачі, складається робочий план і бюджет, розробляються показники для виміру ступеня досягнення поставлених у проекті завдань.
Для втілення у життя ідеї необхідні фінансові витрати, тому надзвичайно важливо проаналізувати ситуацію, давши відповіді на такі питання:
Чого ми хочемо?
Який рівень наших претензій?
Скільки грошей нам необхідно, щоб домогтися бажаного?
Чи вистачить нам засобів для досягнення? Чого саме нам не вистачає?
Головне питання, на якому повинна фіксуватися увага – це визначення суми, що необхідна для реалізації ідеї.
Доцільну методику для вирішення цієї задачі пропонує Барбара Пшебільска :
“Від загальної суми бюджету необхідно відняти суму, яку ми вже маємо. Наприклад, ви займаєтесь реалізацією проекту, метою якого є пошук робочих місць для випускників ПТУ. Повний бюджет цієї програми складає 50000 грн. на рік. Від обласного центру зайнятості ви щорічно одержуєте 20000 грн. Таким чином, ви повинні знайти джерела для покриття решти витрат, тобто 30000 грн.
Можна розбити цю суму на декілька програм і спробувати отримати гроші на ці конкретні заходи. Наприклад, ви займаєтесь реалізацією конкретних проектів:
1. Навчання роботі на комп’ютері випускників середніх шкіл, які шукають роботу.
2. Посередництво для отримання роботи.
3. Створення клубу для безробітних.
Сума комп’ютерного навчання складає 25000 грн. Дві інші послуги 12500 грн. Заміст того, щоб займатися пошуком джерел фінансування всіх ваших заходів, можна відпрацювати окремі стратегії пошуку грошей на фінансування окремих проектів”. [10; стор.172-173]
Таким чином успіх фандрейзингової діяльності визначається:
різноманітними джерелами фінансування, з урахуванням сильних та слабих сторін кожного з них;
привабливістю ідеї соціальної ініціативи для потенційного спонсора;
використанням спеціальних технологій для реалізації ідеї проекту.

* - Азарова Т.В. абрамов Л.К. Ресурсне забезпечення громадських ініціатив - Кіровоград:ІСКМ, 2008 - 100с., розділ 3

Editor's Choice

Розвиток благодійності та фандрейзинг для НДО
Read Time: 1 min
Перегляди: 2364

У сучасному українському суспільстві існує актуальна потреба у НДО. Досвід держав, що мають давні демократичні традиції, показує, що жодна важлива суспільна проблема не може бути вирішена без участі громадських організацій. Більше того, саме завдяки НДО багато проблем стають "помітними й голосними" і часто саме громадські організації змушують владу вирішувати їх або, принаймні, займати стосовно них цілком певну позицію.
Аналіз джерел, присвячених визначенню місця й ролі НДО в демократичній державі, дозволяє виділити два підходи щодо функцій, які виконують ці об'єднання. Точку зору першого напрямку чітко й лаконічно висловив Збігнев Ласоцік: “… ці організації (НДО – А.Т., А.Л.) є буфером або, іншими словами, повітряною подушкою між державою і суспільством, тому, що вони вирішують складні суспільні проблеми, зменшують напругу в суспільстві і завдяки цьому допомагають уникати конфліктів. Вони є різновидом мегафону, через який громадяни висловлюють свою думку (не обов’язково у справах великої політики) ” [5, стор.8].
Інші автори відзначають, що неурядові організації з'являються з метою задоволення суспільних потреб у тих сферах життєдіяльності, де бізнес або держава не хочуть або не можуть цього зробити, тобто, вважається, що для задоволення суспільних потреб недостатньо діяльності тільки державних і підприємницьких структур. При цьому перевага громадських організацій полягає в тому, що вони вирішують проблеми з меншими затратами ресурсів і більш якісно, ніж державні або комерційні структури.
Обидва погляди на роль неурядових організацій у демократичному суспільстві є загальновизнаними. На відміну від бізнесу, що, опираючись на ринок і його закони, прагне до одержання прибутку, а також від державних структур, які затверджують законність і правопорядок, контролюють установи, регулюють соціальну політику, НДО “визначають реалізовані цінності і одночасно об’єднують суспільство і сприяють творенню громади” [5, стор. 5].
Сьогодні громадські організації України накопичили значний досвід вирішення соціальних проблем. Успіх багато в чому обумовлений специфічним ставленням цих організацій до ресурсів і, у першу чергу, до фінансів. Перш, ніж витратити гроші, організація проводить якісний аналіз ефективності їхнього використання. При цьому важливо відзначити, що громадські організації не мають грошей, вони лише розпоряджаються тим, що їм довірили спонсори. На відміну від бізнесу, що починає будь-яку справу, відштовхуючись від того, що є в наявності, НДО починає з місії, тобто із чіткого визначення наступних питань: хто ми? чому існуємо? що робимо? для кого робимо?
Принципова відмінність громадської організації від бізнесу й державної установи полягає в тому, що вона починає діяти, виходячи із прагнення задоволення потреб, а не від організаційної структури. У зв'язку із цим роль професійного керування організацією й, зокрема, її ресурсами, значно зростає.
Ресурси – це люди, фінанси, цінності, можливості, запаси, джерела засобів і доходу, інформація.
Життєдіяльність будь-якої організації неможлива без ресурсного забезпечення. Оптимальний підхід до пошуку й використання ресурсів багато в чому визначає успіх вирішення поставлених проблем. Адже цілі будь-якої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів. До основних ресурсів, які використовує будь-яка організація, відносяться: люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технології й інформація. Процес перетворення ресурсів легше всього побачити у виробничих організаціях. Наприклад, хлібозавод як виробнича організація має потребу в наступних ресурсах: матеріали (борошно, цукор, дріжджі й т.п.), технологія (механізовані тістомішалки, електропечі і т.п.), люди (директор, бухгалтер, пекарі, експедитори і т.п.), інформація (звітність про реалізації, звітність про витрати на готування продуктів). Іншими словами: хлібозавод використовує фонди акціонерів, банків для закупівлі продуктів (матеріали), сучасного устаткування (технології) і для оплати робітникам та службовцям (люди) заробітної плати, щоб випікати хліб, який можна продати із прибутком (результати). Що стосується інформаційного ресурсу, то він використовується безперевно для зв'язку й координування кожної фази перетворення. Інформація, що відбиває результати дослідження ринку, дозволяє визначити, який сорт хліба є найбільше затребуваним. Спілкування з робітниками надає інформацію, необхідну для якісного виконання цього завдання. Дані про швидкість і обсяг реалізації продукції дозволяє сформулювати висновок щодо успішності діяльності хлібозаводу на шляху досягнення очікуваних результатів.
Процес перетворення ресурсів у результати має місце не тільки у виробничих організаціях та в організаціях сфери обслуговування, але й у некомерційних об'єднаннях, до яких відносяться НДО. Розглянемо більш детально ці ресурси в аспекті їх ефективного пошуку й використання.

* - Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Ресурсне забезпечення громадських ініціатив - Кіровоград: ІСКМ, 2008 - 100 с., розділ 1

Editor's Choice

Розвиток благодійності та фандрейзинг для НДО
Read Time: 1 min
Перегляди: 10666

Грант (англ. “grant” – букв. дарчий акт, субсидія) – це засоби, що безкоштовно передаються для виконання визначеної донором (спонсором, грантодавцем) роботи грантопошукачу (заявнику).
Послідовність роботи по забезпеченню благодійної підтримки складається з трьох етапів:

 

Editor's Choice

Розвиток благодійності та фандрейзинг для НДО
Read Time: 1 min
Перегляди: 1844

Корпоративне спонсорство можна визначити як діяльність НДО, у процесі якої встановлюються такі відносини із прибутковим сектором, при яких бізнес структури добровільно здійснюють підтримку у вигляді фінансових, людських, матеріальних ресурсів для реалізації місії громадської організації.
Корпоративне спонсорство містить у собі два етапи: підготовчий і основний.
На підготовчому етапі громадська організація:
формує психологічну готовність бізнесменів до співробітництва із НДО;
аналізує внутрішні потреби своєї організації;
аналізує можливості потенційних спонсорів;
формулює конкретні завдання й складає план;
використовує різні методи звертання до потенційного спонсора.
Формування психологічної готовності підприємця до співробітництва з організаціями громадянського суспільства. Без психологічної готовності підприємців до співробітництва з організаціями третього сектору корпоративне спонсорство неможливо.
Робота з формування готовності бізнесменів до надання підтримки соціальним ініціативам повинна носити цілісний характер в аспекті вибору методів і технологій її формування. Головний напрямок діяльності – це викликати довіру, позитивне ставлення до ініціатив громадських організацій. Іншими словами: важливо організувати суспільну думку з метою підвищення репутації НДО. При цьому необхідно підкреслювати важливість третього сектора не тільки для місцевого співтовариства в цілому, але й для підприємницьких структур, зокрема.
У формуванні позитивного іміджу НДО використовуються масові й групові заходи.
До масових відносяться ті форми роботи, які адресовані широкій аудиторії, що включає в себе різні верстви населення. Основними завданнями цієї роботи є наступне:
Формування в представників влади, бізнесу й громадськості думки про те, що організації третього сектору – реальна сила в побудові громадянського суспільства;
Закріплення позитивних соціальних почуттів і настроїв різних груп населення стосовно НДО;
Формування суспільної думки про діяльність НДО.
Масові заходи можуть проводитися як на національному, так і на локальному рівні. До них, наприклад, можна віднести цикл передач про філантропію, який можна провести на каналі регіонального TV, ярмарку соціальних послуг, які проводять громадські організації місцевої громади. Публікації в національному й місцевому періодичному виданнях також є гарною можливістю для того, щоб розповісти про організацію суспільству й потрапити в поле зору потенційного спонсора.
Групові заходи орієнтовані на цільову аудиторію, тобто на підприємців. Мета таких заходів полягає в тому, щоб представники бізнесу усвідомили власну філантропічну місію й виявили готовність фінансово підтримувати ті ініціативи, які можуть поліпшити життя місцевої громади.
Аналіз внутрішніх потреб НДО. Ефективність пошуку необхідних фінансових засобів визначається тим, наскільки чітко і ясно персонал і особливо група, відповідальна за цю роботу, уявляє собі ті структурні елементи організації, які забезпечують її функціонування й розвиток. Доводячи потенційному спонсорові необхідність підтримки того або іншого проекту, фандрейзер апелює до розуму, логіки бізнесмена. У зв'язку із цим його мова повинна бути послідовною, логічною, переконливою. Найменша неточність, логічна невідповідність можуть різко знизити ефект переконання. Достовірну інформацію для переконуючого психологічного впливу можна одержати тільки на основі всебічного вивчення внутрішнього середовища організації. Значення цього етапу важко переоцінити й у стратегічному відношенні, оскільки завдяки грамотному аналізу, можна одержати відповіді на наступні архіважливі питання:
Як одержати кращі результати при найменших витратах?
Як погодити свою діяльність із найближчим соціальним оточенням?
Як краще розпорядитися наявними в організації ресурсами?
Як краще залучити для реалізації цілей організації фінансові джерела (у тому числі через пожертвування?)
Внутрішній аналіз повинен узгоджуватися із принципом відкритості. Адже корпорація, що інвестує проект, повинна мати максимальну користь від своїх вкладань і, насамперед, у вигляді відчуття власної значимості, позитивних соціальних змінах, які відбуваються за межами влачсного виробництва. А для цього спонсор повинен мати наочний і переконливий доказ, що організація, яку він збирається фінансувати, займає чесну, відкриту позицію стосовно нього.
Внутрішній аналіз припускає вирішення наступних завдань:
Характеристика цілей і місії організації;
Встановлення відповідності стратегії цілям організації;
Оцінка сильних і слабких сторін способу реагування на поставлену проблему й показники оцінки результатів її вирішення.
Визначення відповідності організаційної структури для оптимального виконання планових завдань;
Визначення збалансованості вхідних і вихідних ресурсів.
Основними методами аналізу є:
Анкетування зовнішніх експертів, членів організації й клієнтів;
Співбесіди із зовнішніми експертами, персоналом і клієнтами;
Вивчення аналітичних матеріалів, які об'єктивно відбивають попередню діяльність організації (плани, звіти, базові документи організації та ін.)
Як тільки організація, визначить свою мету, місію, стратегію й усвідомить бажані джерела фінансування, необхідно все це записати. Такі записи допоможуть потенційним донорам краще зрозуміти діяльність організації.
Аналіз можливостей потенційних спонсорів. Потенційним суб'єктом корпоративного спонсорства є підприємство. От чому для встановлення плідних контактів з бізнесом НДО повинна проаналізувати можливості й потреби свого комерційного оточення. У цій роботі можна виділити кілька послідовних і взаємозалежних кроків:
Вивчення специфіки підприємницької діяльності в порівнянні із НДО, визначення можливостей бізнесу в аспекті його співробітництва з організаціями третього сектора;
Уточнення змісту мотиваційної сфери підприємця, пошук мотивів, які спонукають його не тільки до підприємницької діяльності, але й до добродійності;
Уточнення комерційного оточення своєї організації, складання бази даних потенційних і реальних спонсорів.
Специфіка підприємницької діяльності. В економічній системі будь-якої держави підприємствам належить одне з провідних місць. Це обумовлено тим, що вони виконують функції товаровиробника й тим самим задовольняють потреби суспільства в продукції, послугах, роботі.
Головний стратегічний напрямок бізнесу – створити таку структуру виробництва й продажу, що приносила б чистий прибуток власникові. Економічний ефект підприємства визначатєься середньою нормою прибутку, розмір якої залежить від швидкості обігу виробничих фондів, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, величини створеного додаткового продукту. Слід зазначити, що в більшості компаній розвинених країн середня норма прибутку становить приблизно 12%.
Таким чином, специфіка підприємства, як суб'єкта корпоративного спонсорства полягає в тому, що як основний орієнтир підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки є самостійність і рентабельність виробництва. Прибуток, отриманий коректним способом, є мірилом ефективності підприємницької діяльності. У той же час завдяки прибутку підприємство може стати суб'єктом корпоративного спонсорства.
Вивчення мотиваційної сфери особистості підприємця. Рішення про підтримку громадської організації приймають керівники підприємства (менеджери, директори й т.п.). У зв'язку із цим при аналізі можливостей потенційних спонсорів важливо звернути увагу на мотиваційний компонент підприємницької діяльності.
Часто стверджують, що провідним мотивом підприємництва є одержання максимального прибутку. Разом з тим відомо, що максимальний прибуток, отриманий з раптових переваг конкуренції, залучає до себе увагу конкурентів і тим самим підриває шанси на прибуток. Якщо мотиви діяльності обмежені тільки найближчим майбутнім і не включені в систему більш широких, принципових завдань, має місце коротка мотивація, що створює таке ставлення до підприємницької діяльності, яке характеризується відсутністю перспективи, вузькістю світогляду й пасивністю. У цьому випадку найменша невдача може привести до розчарування в роботі й виникненню бажання змінити її. Джерелом активного, творчого відношення до підприємництва є далека мотивація, при якій поставлені цілі ставляться не тільки до найближчого майбутнього, але й до віддаленого.
Поєднання економічного результату, вираженого в нормі прибутку, і перспективної мотивації підприємця дозволяє спрогнозувати можливість одержання спонсорської допомоги.
Вивчаючи бізнес в аспекті його можливостей надання допомоги НДО, фандрейзер повинен ознайомитися з типологією, у якій мотиваційні, особистісні й поведінкові характеристики бізнесмена тісно взаємопов’зані. Певну допомогу в цьому питанні може надати типологія, розроблена американським психологом Р.Хисричем, що зіставив поведінкові й психологічні якості професіоналів в області виробництва. Р.Хисрич виділяє три типи:
Традиційного менеджера, тобто керівника, що наділений якостями підприємця й просто виконує обов’язки як службовець;
Інтерапренера – людини, що працює на підприємстві й має задатки й здатності підприємця;
Безпосередньо підприємця.
Знання поведінкових якостей різних типів бізнесменів може стати орієнтиром для визначення можливостей отримання спонсорської допомоги.
Мотиви участі бізнесу в добродійності можуть бути різними – від орієнтації на партнерів, які займаються філантропією, до власних переконань. Знання того, яким мотивом керується добродійник, дозволяє вибрати оптимальні методи впливу на нього.
Вивчення комерційного оточення, створення бази даних.
Важливим кроком у діяльності НДО по залученню ресурсів є вивчення комерційного оточення. Мета цієї роботи полягає в тому, щоб створити базу даних потенційних донорів, визначити реальні можливості суб'єктів корпоративного спонсорства. Об'єктом вивчення є підприємства, установи, фірми, які перебувають у найближчому географічному оточенні.
Джерелами збору інформації про комерційне оточення можуть бути:
Інтернет, що дозволяє громадським організаціям оперативно обмінюватися інформацією, порадами, швидко й вчасно одержувати консультації по фандрейзингу;
Матеріали періодичних видань (газети, журнали бюлетені);
Дані місцевого статистичного управлінняя про банки, фірми, установи;
Програми TV;
Інформація, отримана від друзів, знайомих, волонтерів;
Матеріали семінарів, круглих столів, конференцій;
Спілкування з колегами, що мають досвід одержання допомоги від бізнесу.
Інформація, отримана з різних джерел, оформляється у вигляді бази даних, що може мати наступну структуру:
Назва підприємства (фабрика, завод, магазин, майстерня й т.п.);
Визначення власника (склад засновників) і місцезнаходження підприємства;
Предмет (які продукти виготовляються) і мета діяльності підприємства;
Організаційно-правова форма (приватна, колективна, державна, загальна, іноземна);
Галузь народного господарства (будівництво, промисловість, наукове обслуговування, невиробнича сфера, торгівля й т.п.);
Органи керівництва підприємством, їхня компетенція.
Крім цієї інформації важливо скласти списки тих, хто приймає рішення про надання підтримки НДО. Цей список повинен бути повним. Форма запису може бути наступною:
Прізвище, ім’я, по-батькові
Місце роботи
Посада
Адреса
Робочий і домашній телефони
E-mail
Сімейний стан
З огляду на ту обставину, що списки швидко старіють, їх потрібно постійно оновлювати.
Виходячи з аналізу даних про комерційне оточення, можна спрогнозувати одержання того або іншого виду підтримки.
Формулювання завдань і складання плану. На основі аналітичних матеріалів, отриманих при вивченні внутрішніх потреб НДО й можливостей комерційного оточення, складається план взаємодії з бізнесом. Форма планування може бути різною. Наприклад:
Методи звертання до потенційного спонсора:
Роздача листівок;
Реклама;
Інформаційна замітка;
Лист;
Розмова по телефону;
Звертання до групи із презентацією проекту;
Персональна розмова
Основний етап починається після одержання згоди підприємця про надання підтримки НДО в реалізації соціального проекту. У залежності взаємної зацікавленості сторін може бути складено два види договору: ті, що підлягають поверненню, та безповоротні.
Ті, що підлягають поверненню, називають угоди, у яких власницькій дії спонсора (передача коштів, надання послуг та ін.) відповідає власницький обов’язок НДО.
У безповоротних угодах обов’язок виконати дії власницького характеру лежить тільки на спонсорі, який не має права вимагати зустрічного надання власності (угода про дарування, безповоротного користування власністю).
В угоді потрібно відобразити предмет договору, права й обов’язки сторін, а також умови його реалізації.
Під час основного етапу НДО реалізує проект із використанням засобів, отриманих від бізнесу. При цьому НДО забезпечує доступ до інформації про реалізацію проекту. Після завершення проектної діяльності, необхідно оцінити її результати й спробувати встановити довгострокові стосунки з тією структурою, від якої була отримана підтримка.

*- Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Ресурсне забезпечення громадських ініціатив - кіровоград:ІСКМ, 2008 - 100 с., розділ 4.

Сторінка 7 із 7