Конституція України є основним законом нашої держави, яка майже за 25 років незалежної України, зазнала доленосних змін. Поправка за поправкою, адаптація законів до бачень нового президента, доповнення чи скорочення статей…як результат, відсутність цілісного змісту, єдиної визначеності, що у сукупності збиває з пантелику громадян та викликає у них лише обурення та зневіру у діючу політичну систему. Оскільки влада, останнім часом, породжує від своєї діяльності лише сумніви щодо її легітимності, за рішення долі основного закону української держави взялися дослідницькі центри, неурядові організації, які мають своє бачення змістовного наповнення нової Конституції України.
Відповідно, з метою започаткування загальнонаціонального, інклюзивного процесу щодо створення нової Конституції, Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) ініціює в усіх регіонах України серію громадських обговорень, покликаних започаткувати конституційний процес на основі якнайширшого суспільного залучення, як це прийнято в демократичних країнах. 15 грудня 2015 року у м. Кіровоград відбулася дана громадська зустріч «Конституційний процес в Україні: від договору політичних еліт до суспільного консенсусу», регіональним партнером якої став Інститут соціокультурного менеджменту.
Захід відвідали представники органів місцевого самоврядування, громадського сектору (представники громадських організацій, активісти), наукового середовища (викладачі, аспіранти), журналісти, політично активні громадяни. Основними спікерами на громадській зустрічі були визнані фахівці в сфері конституційного права Віктор Жердицький, Тарас Стецьків, Сергій Кіщенко.
Отже, Тарас Стецьків розповів про істотні зміни Конституції за роки діяльності того чи іншого президента України, зокрема, переробка зразка 2004 року до потреб і політичних поглядів В.Януковича, а після його відставки і революції гідності, конституція була знову переписана і фактично знову повернена до зразка 2004 року. Як зазначив спікер «На нашу думку, повертатися назад є не правильним рішенням. Ми повинні рухатися вперед, адже зараз назрів час написати нову Конституцію. Ми категорично проти того, щоб зміни до української Конституції писалися під зовнішнім тиском. Конституція будь-якої держави є виключним суверенним правом самого народу або вибраних, цим народом, установчих зборів. Незважаючи на те, що ми знаходимося на переломному періоді нашої історії, ми маємо надію, що в 2016 році відбудуться установчі збори і буде написана нова конституція. Якщо парламент, з тих чи інших причин, відхилить зміни до Конституції, ініційовані президентом, нами, тоді залишається інший варіант досягнення мети – збірка підписів та оголошення всеукраїнського референдуму на тему «Хто має приймати українську Конституцію діюча Верховна Рада чи виборні установчі збори». Спікер неодноразово звертався до порівняння історичних фактів із нинішньою політичною ситуацією.
На думку, Сергія Кіщенко «участь демократичного суспільства забезпечує легітимність конституційного процесу, тобто схвалення суспільством тих дій, які ініціює влада. Але на даний час влада не чує громадськість, залишаючи її осторонь».
Також на заході піднімалися питання до обговорення щодо налагодження функціонування незалежного конституційного суду, децентралізації та її вплив на конституційний процес у країні.
З промови Віктора Жердицького було зрозуміло наступне – якщо Україна хоче протистояти зовнішньому ворогу, який на глибокому національному рівні прив’язаний до втручання і впливу в устрій нашої держави, вона повинна стати сильнішою за зовнішнього агресора. Також спікер зауважив, «Революцію гідності варто називати революцією гідних, які піднялися проти тієї системи влади, яку ми маємо. Гідність ще не перемогла, адже гідність – це коли людина є самодостатньою, може себе забезпечити, сама вирішує як їй жити – самій, з сім’єю, громадою, державою». Створюючи нову Конституцію, українці повинні розуміти, усвідомлювати відповідальність за свої дії, рішення та гідно сприймати зміни, що спіткають нашу країну.
Після виступів головних спікерів заходу, учасники долучилися до обговорення сприйнятої інформації. Багато хто з присутніх не погоджувався з думкою спікерів, учасники спростовували певні тези, посилаючись на власну політичну діяльність та досвід роботи з населенням Кіровоградської області. У процесі дискусії, від учасників лунало багато доречних ідей та пропозицій, які спікери занотовували собі як орієнтовний матеріал, над яким варто попрацювати надалі. Серед почутих думок від учасників, варто відзначити наступні:
Лев Абрамов (Інститут соціокультурного менеджменту, м. Кіровоград) зазначив «У процесі внесення змін, потрібно орієнтуватися на середній клас населення. Хотілося б зазначити, що легітимність є не тільки юридична, але і соціальна, психологічна, відповідно, закони, з якими народ не погоджується - не будуть працювати у нашій державі».
Леонід Жовтило (громадська організація «Фонд розвитку ініціативи громади», м. Мала Виска, Кіровоградська обл.) висловив наступне «Суспільство сьогодні «хворе», особливо сільські райони, яке дуже важко пробудити через брак знань, не володіння інформацією, зубожіння. На сьогодні районні облдержадміністрації не володіють інструментами управління в тій чи іншій сфері життя. Органи місцевого самоврядування постійно стикаються з протиріччями соціальної, економічної систем, які призвели до того, що сьогодні практично ніхто нічим не управляє. Якщо не буде прийнято якихось змін до конституції найближчим часом, то існує загроза розрухи того, що принаймні на даний момент, досі функціонує».
Олександр Гавриленко (Громадська рада Кіровоградської обл.) спираючись на власний досвід роботи у громадській раді, зауважив «Люди не розуміють, що має бути порядок, мають бути закони, яких дотримуються всі, починаючи від президента. Нажаль, у нас не має точки зору «Я людина і маю дотримуватися закону». Тому ми повинні впливати на суспільство і формувати громадську думку, що допоможе у реалізації посталих нововведень».
Отже, подібні громадські зустрічі проводять у більшості міст нашої країни, де результатом цього процесу має стати проект нової Конституції, створеної як компроміс між різними суспільними групами та регіонами України.
*Захід проводиться у рамках проекту «Побудова загальносуспільного діалогу для проведення конституційної реформи» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Я наведу приклади, які є в Рівненській області по співпраці громадських організацій із закладами культури, не тільки клубів, а й бібліотек. Перш за все, хотілося б згадати такий яскравий приклад одного з сіл Рівненської області, Димидівського району, де клуб завалився повністю у буквальному розумінні цього слова. До Малинської сільської ради входить 5 сіл, 1500 населення. На цій території для спільних зустрічей громадян є тільки школа і спортзал, який знаходиться в жахливому стані.
Останнім часом в Україні в тому числі і на Олександрійщині з’явились яскраві приклади співпраці недержавних громадських організацій (НДО) та будинків культури (БК) основна ідея яких –об’єднання людей навколо спільних інтересів задля досягнення мети. Створення для недержавного сектору і будинків культури можливостей надійних партнерів та їх інтеграцію у систему вирішення суспільних проблем покликаний і проект «Будинок культури і громада разом до розвитку і ладу» за фінансової підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження». Термін дії проекту - один рік. Виконавець проекту - Олександрійський районний благодійний інформаційно-консультативний центр (ОРБІКЦ).
