Висновки аудитів

Василь Полуйко, Західно-український ресурсний центр (ЗУРЦ), м. Львів

Говорячи про досвід розвитку громад та узагальнюючи весь досвід, варто зупинитися на трьох речах. Перша проблема, над якою ми застановляємося, коли ми працюємо з громадами, - це вибір громади, з якою громадою працювати. Тут постає дилема, у чому є суть проблеми – є громади, умовно кажучи «пропащі», а є громади, які вселяють надію.

Зрозуміло, що співпрацювати ми будемо з громадою, яка вселяє надію з огляду на різні речі, зокрема, наявність часу,коштів, ресурсів щось робити, адже від нас також вимагають якихось показників, результатів, оприлюднення змін, які відбулися. Якщо ми підемо в «пропащу» громаду, то ми можемо в болоті застрягнути років так на п’ять і в нас не буде жодного результату. Якщо ми підемо в громаду, яка вселяє надію, то за рік, або за два ми покажемо результати. Ця тенденція з року в рік повторюється, тобто ми завжди йдемо в громади, які вселяють надію, а ті що «пропащі» - вони так і залишаються пропащі.

Відповідно, дана дилема наразі існує, потрібно змінювати цю ситуацію. Постає питання, хто може змінити ситуацію – держава. Жодна громадська організація, ініціатива не піднімуть цей пласт пропащих громад, адже тут потрібні зміни цілої політики. Ми можемо бути лише піонерами в цій справі, але з іншого боку нам також потрібна підтримка якихось донорських структур, які будуть розуміти, що від нас не потрібно вимагати результату за рік, за два, - від нас потрібно вимагати результату за шість, сім років, тобто треба працювати довго.

Друга дилема, знову повертаючись до пропащих громад. Підхід до економічного стан людей визначається за класами – бідний, середній,багатий. В 19 ст. французький філософ Шарль Пегі сказав, що не можна ділити на три часини, потрібно ділити на чотири частини. І виходячи з цього, я хочу сказати, що світовий банк останнім часом теж в усіх своїх аналізах, прогнозах почав все ділити на чотири частини. Що ж є четвертою частиною – це злидні, тобто є злидні, бідні, середні і багаті. Шарль Пегі казав про злидні так: «Між злиднями і бідністю прірва. З бідного зробити багатого набагато легше, ніж із злиденного зробити бідного». Тобто зусилля є не співмірні, умовно кажучи, пропащі громади прирівнюються до злиденних. Вдаючись до загального підходу, якщо ми не маємо вибору і повинні працювати в ось такій бідно-злиденній громаді. Засада номер один роботи у такій громаді – подолати цю злиденність, після того як ми це подолаємо, ми можемо робити якісь інші кроки. До речі, знову ж звертаючись до Шарля Пегі, завжди є дискусія з того, кого вважати бідним, а кого ні. Так от Шарль Пегі сказав: «Не бідною є людина, яка може кожен день в обід з’їсти м'ясо і випити келих вина». Отже, поки не буде ліквідована бідність, всі інші ініціативи будуть танути і результату не буде.

Наступна річ, з нову ж таки про подолання бідності, - нещодавно був на невеликому бізнес-форумі в Івано-Франківську, на якому підприємці підняли тему, що ніхто не виховує культури підприємництва. Мова йшла про те, що у людей не має культури підприємництва, з одного боку, умовно кажучи, коли хтось продає, то хто це продає існують ще якісь радянські штампи, спекулянти продають. З іншого боку, обговорювалася система освіти, яка продукує, що дитина має вийти зі школи і знайти роботу, тобто ніхто не вчить, принаймні того, щоб людина самозайнялася, і створити робочі місця, адже чому вона має тільки шукати роботу, треба навчити її створювати робочі місця. Це теж елемент культури і те, над чим треба працювати у громадах.

Чому це потрібно робити, я собі згадав, як тільки починав громадську активність, відвідав перші семінари одного відомого громадського діяча, який казав: «Пам’ятайте, в демократії є дві ноги. Одна нога це громадянське суспільство, друга – ринкова економіка». Громадянське суспільство, як би там не було, - це нога, яку завжди якось переставляємо, а от другу ногу немає кому переставляти. А якщо ми говоримо про рівень громад, то це повинні здійснювати громадські активісти – переставляти другу ногу, говорячи про ринкову економіку.

Третя річ, на якій варто зупинитися – йде децентралізація, це дуже хороша річ. Якщо говорити з поляками, вони кажуть, що Польща мала два найбільші виклики в своїй посткомуністичній історії – перше, це реформа Бальцеровича, друге –децентралізація. Коли відбувається децентралізація, повноваження йдуть на громади і за цими повноваженнями йдуть кошти. Так от, в громадах починають з’являтися кошти і вони не знають як їх використовувати. Відповідно, хтось має навчити громади як витрачати ці кошти. Для цього потрібно створювати певні програми і працювати з громадами.

До нас деколи звертається бізнес, який працює в тих чи інших громадах, за порадами, наприклад, створення програми соціальної відповідальності. Років п’ять тому до нас звернулася компанія «Карпатнафтохім», що виготовляє полівінілхлоридні труби. Ця компанія знаходиться в Калуші Івано-Франківської області. Для виробництва полівінілхлориду потрібна калійна сіль, що привозиться з під Артемівська Донецької області. Разом з тим, поруч в десяти кілометрів від Калуша є родовище калійної солі, яке не розробляється. І ось вони хочуть розробити це родовище і брати звідти сіль. Вони прийшли в громаду, поблизу якої знаходиться родовище й запропонували розбудову та розвиток їх садочків, шкіл, лікарень, створення клубів відпочинку, двісті робочих місць. У відповідь на це громада їм відмовила.

Тому компанія звернулася до нас з проханням провести соціологічне дослідження. Тож ми провели соціологію, зібрали кілька груп, поспілкувалися з людьми, провели глибинні інтерв’ю. Виявилося, що на дуже базовому, глибинному рівні існує міфологема, яка просто паралізує всіх. Суть міфологеми полягає в тому, що якщо почнуть видобувати калійну сіль, то утвориться провалля і ті провалля утворяться саме там, де знаходиться цвинтар, який може поплисти і його залишки потраплять у місто. Саме це найбільше хвилювало громадян, з цього варто зробити висновок – якщо ми вирішимо працювати в громаді, ми повинні вивчити найглибинні, фундаментальні речі, міфи, якими живе ця громада, і тільки опустившись до неї, тобто зрозумівши її, ми можемо щось збудувати, вирішити та розвинути цю громаду.

*Матеріали_другої_Національної_Конференції_Соціальна_анімація_для_розвитку_культури_та_громад_2015