Олександр Солонтай - керівник програми практичної політики, експерт Інституту Політичної Освіти.
В чому полягає сутність децентралізації?
Кожен розуміє цей процес по своєму. Для мене це, в першу чергу, створення дієвого та сильного самоврядування, що полягає в можливості «на місцях» вирішувати наболілі питання життя громади. В попередні роки Україна була настільки централізована, що навіть елементарні рішення ухвалювалися десь «на горі». Уряди, президенти та губернатори могли більше вирішити, ніж самі мешканці міста, чи села. Таким чином, всі процеси в громадах були і до цього часу залишаються централізовані. Мета ж децентралізації ліквідувати відірваність влади від людей, дати свободу громадам та фінансові ресурси, щоб жителі міст та сіл насправді самостійно визначали подальшу долю громади.
Чи існують ризики для держави та громад в процесі децентралізації в цілому? Якщо так, в чому вони полягають?
Ризики значні. Багато громад та людей не готові брати на себе відповідальність за майбутнє. Дуже сильне імперське та радянське минуле, коли все вирішувалося де завгодно, але тільки не в громаді. Такі традиції мають свій значний негативний вплив. Фактично, сьогодні доводиться не тільки передавати повноваження від держави до місцевого самоврядування та до громадян, але й паралельно створювати це саме самоврядування та підтримувати зростання активності громадян. Тому процеси йдуть дуже важко, не всі люди хочуть децентралізацію, бо багато хто далі мріє про «доброго царя», який прийде та «все повирішує».
Що гальмує реформу? Які нюанси реформи упущені, де потрібно доопрацювати?
Найбільше, окрім позиції багатьох патерналістсько налаштованих людей, реформу гальмує вертикаль адміністрацій. Вертикаль влади, а це – Адміністрація Президента, обласні державні адміністрації та районні державні адміністрації, а також в багатьох випадках районні та обласні ради, борються за власне виживання, замість поглиблення реформи. Звісно, трапляються позитивні випадки, коли керівники адміністрацій усвідомлюють, що вони мають бути головами ліквідаційних комісій адміністрації, забезпечивши передачу всього громадам міст та сіл, але нажаль протилежних випадків більше. Окремі голови районних державних адміністрацій домоглися зриву об’єднання сільських громад в єдину спроможну громаду навіть тоді, коли вже все йшло до спільних виборів. Також є проблеми в національному масштабі. Верховна Рада тільки цього року дозволила середнім та крупним містам об’єднуватися з селами та селищами в єдині громади. Така повільність зумовлена двома факторами. Об’єктивний фактор – це добровільність окремих елементів реформи, а суб’єктивний фактор – це позиція багатьох можновладців, які не поспішають розлучатися з грошима та владою, навіть в умовах війни, коли на кону реформ загалом вся державність.
Яка роль громадських організацій, ініціативних груп в процесі децентралізації? В чому проявляється їх активність?
Роль громадськості величезна. Люди владі не вірять, а тому розповісти правду про реформу, з усіма плюсами та мінусами можуть виключно активні громадяни. Якщо громадськість буде пасивна, то місцева влада осідатиме в руках місцевих князів, феодалів, містечкових олігархів та корупціонерів від влади, а якщо громадське суспільство буде продовжувати формуватися, то влада по трохи переходитиме громаді. Саме тому, в своїй роботі, приділяю більше уваги громадянам, ніж навіть представникам місцевої влади!
В чому полягає зв’язок децентралізації із вступом України до ЄС?
Прямого зв’язку немає, адже в найближчі десятиліття вступу до ЄС не передбачається. Найбільше реформа пов’язана з економічним питанням. Для того, щоб запустити місцевий економічний розвиток та посилити економічний ефект від малого та середнього бізнесу, громаді потрібно мати можливість розвиватися. Тому створення сильного самоврядування найбільше має іншу мету – якісне життя та економічний добробут в громаді. А вже як другорядний наслідок, це розвиток всієї економіки України, що дозволяє нам мати не тільки асоційоване членство та безвізовий режим, але й отримати ступінь кандидата на вступ в ЄС.
Чому деякі громади виступають проти об’єднання, опираються владі та фінансовим можливостям, які їм надають?
Щодо об’єктивних причин – недосконалості в чинному законодавстві. Наприклад, всі фахівці відзначають відсутність необхідних змін в земельному та містобудівельному законодавстві, де особливо цього очікують громади, які об’єдналися в єдину громаду. Але все ж таки, більше не законодавчих проблем, а інших. Небажання розвиватися та корупція. Наприклад, сільські та міські голови не хочуть прощатися з насидженими кріслами, керівники районів підбурюють їх блокувати процеси формування спроможних громад, а земельна та аграрна мафія хоче і надалі наживатися на землях за межами населених пунктів тощо.
Яким закладам (наприклад, заклади культури, освіти, медицини тощо) реформа несе загрозу чи навпаки позитивні зміни?
На мою думку, помилково загалом розглядати медицину крізь реформу децентралізації. Певні елементи там є, але все ж таки головною має бути загальна медична реформа, а саме страхова медицина, запровадження ринку, рівність форм власності. Щодо всіх інших сфер, то вони якраз сильно пов’язані. Чим сильніше місцеве самоврядування, тим якісніше можуть працювати заклади освіти та культури, а також спорту, дозвілля, економічного розвитку, комунальної сфери тощо. Адже в місцевої громади з’являється більше коштів, більше влади та більше можливостей впливати на все, що відбувається в цих сферах. Правда, якщо говорити про стандарт середньої освіти, то він залишається загальнодержавним, тобто незалежно від того, громада бідна, чи багата, базові знання діти отримуватимуть однакові. Хоча погодьтеся, якщо громада має більше фінансів для утримання приміщень, заохочення викладачів та придбання сучасної матеріально-технічної бази, то і шансів дати якісні знання дітям буде значно більше!
На Вашу думку, що потрібно зробити, щоб процесом децентралізації займалися не тільки політики, але й громадяни на локальному рівні?
Для посилення бюджетної децентралізації слід запровадити надсилання платникам податків відомостей про те, які податки були сплачені, та які з них були направлені на школи, лікарні, дитячі садочки, ремонти доріг, утримання мерії тощо. Для посилення змін в земельній сфері – необхідно посилити покарання за порушення чиновниками та місцевими депутатами в сфері земельних відносин, наприклад, за не оприлюднення інформації або гальмування приватизації, оренди, переоформлення. Для посилення в сфері ЖКГ – потрібно вдосконалити закон про ОСНи.
Для всього цього потрібні всеукраїнські зміни. Але разом з тим, багато чого можна зробити і на місцевому рівні. Наприклад, для посилення бюджетної децентралізації можна відкрити кошториси та бюджети шкіл, садочків, лікарень перед батьками та пацієнтами та запровадити обов’язковість їх обговорень. В земельній сфері необхідно на місцевому рівні запровадити більшу прозорість та чіткість в роботі місцевих рад та земельних комісій. Щодо житла та будинків, то на місцевому рівні можна ухвалити рішення про необхідність створення ОСББ для отримання допомоги в ремонті за бюджетний рахунок, а також стимулювати створення будинкових, квартальних та мікрорайонних комітетів через надання грошей та повноважень мешканцям. В таких містах, як Кропивницький, Кременчук, Дніпро, Кривий Ріг та інші, також слід не забирати повноваження в районних рад міста, а навпаки передавати їм можливості або ж замінити їх на органи самоорганізації мікрорайонів, тобто владу в місті потрібно передавати громаді, а не збирати в одній мерії.
Нині бюджет участі потребує наявності кваліфікованих, обізнаних громадян, які можуть визначати головні потреби громади, писати проекти, що спрямовані на покращення життя громади, як відомо, відсоток проінформованих і орієнтовних у темі громадян доволі малий, в чому причина та як її вирішити?
Платникам податків потрібно чітко показувати, які податки сплачені та куди гроші пішли. Також дуже сильно допоможе деталізація видатків місцевого бюджету, відкриття кошторисів всіх комунальних та державних установ. Можна почати з елементарного – розглянути кошторис школи на зборах трудового колективу педагогів або відкрито обговорити детальний бюджет університету на трудових зборах та засіданні вченої ради. Те ж саме слід робити в лікарні, поліції, ПТУ тощо. Публічні кошти, тобто сплачені податки, повинні стати реально відкритою інформацією, а не тільки теоретично. Також дуже сильно допоможе формування наглядових рад за участю активних громадян та споживачів послуг в кожному комунальному підприємстві та установі. Якщо залучати людей, то вони швидко розберуться з фінансами громади, частина комунальних підприємств перестане бути збитковою, бо там немає ніякої складної математики!
Охарактеризуйте, будь ласка, перебіг реформи децентралізації в Кіровоградській області?
Область помітно відстає від лідерів, але, по-перше, і не пасе задніх, а по-друге, вже має кращі практики, які достойні вивчення в інших регіонах. Ситуація, як всюди – в одних районах та громадах користуються на повну новими можливостями, а в інших «гальмують на повну». Найскладніша ситуація в великих містах – Кропивницький, Олександрія, Знам’янка, оскільки вони отримали значні фінансові надходження, але кошти ці тимчасові. Якщо сьогодні бюджети, в основному, спрямовуються на проїдання, то завтра цих коштів взагалі не буде. Як наслідок, ефект від децентралізації значно менший, ніж міг би бути. Як це виправляти? Потрібно кошти спрямовувати не на ремонти, а на заходи з стимулювання економічного зростання. Можна будь-яку суму освоїти та витратити на ремонт і різні соціально-економічні програми, а можна підійти до коштів раціонально. Зокрема, вкласти їх так, щоб завтра громада стала багатшою, а тоді і ремонтів можна буде зробити більше!
Спілкувалася Анастасія Шевченко
* Бюлетень “НДО-Інформ” №1(53), 2017
Зростання ролі громадського сектору в житті нашого суспільства вимагає високого рівня професіоналізму від його 
