Леонід Жовтило, ГО “Фонд розвитку ініціативи громади”
Олена Кваша
На цій панельній дискусії ми зібралися для того, щоб поговорити про «Роль закладів культури в умовах децентралізації». Я передаю слово нашим спікерам дискусії. Колеги, прошу.
Леонід Жовтило
Я, Леонід Жовтило, виконавчий директор громадської організації «Фонд розвитку ініціативи громади», є представником Маловисківської ОТГ. З закладами культури моє життя пов’язане давно, я фактично виріс в бібліотеці. Завдяки інструментарію, який отримав від Інститут соціокультурного менеджменту, ми в Маловисківському районі впроваджували проект створення Центру місцевої активності на базі бібліотеки, де проводили низку заходів протягом 3-4 років. Потім ми це оформили як кращу практику і подали на конкурс кращих практик органів місцевого самоврядування у 2014 році. За результатами конкурсу, ми отримали диплом другого ступеню в Україні як за кращу практику, у збірнику кращих практик наш досвід і методологія повністю прописаний. Я вважаю, що в системі децентралізації заклади культури відіграють досить важливу роль.
Анжела Зіненко
Я, Анжела Зіненко, працюю бібліотекарем Березівської бібліотеки філії. Щодо закладів культури в об’єднаній територіальній громаді, поки що сказати вам нічого не можу, того що у нас ОТГ ще на стадії створення. Але маю надію, що у нас будуть заклади збережені, розширені і покращені. А також я маю надію, що ми будемо їх і надалі очолювати, а то й навіть керувати.
Лев Абрамов
Мене звати Лев Абрамов, я представляю громадську організація Інститут соціокультурного менеджменту. До теми нашої дискусії, на мою думку, чим менший населений пункт, тим більша роль закладів культури. Тому що будинок культури в місті буде грати відносно меншу роль, аніж у селі чи у невеличкому місті. Тому, оскільки наша цільова аудиторія і децентралізація переважно охоплює сільську місцевість, або невеличкі міста, то роль закладів культури у них відносно велика. Але я завжди підкреслюю, ми повинні розглядати всі варіанти. Тобто роль може бути позитивна, нейтральна або негативна. Все залежить від того, якими критеріями ми будемо ці зміни вимірювати, планувати і спрямовувати. Посилаючись на попередню панельну дискусію, якщо ми будемо керуватися поняттям суспільного блага, тобто користі не для самого закладу культури, адже це цікаво тільки тим, хто працює в закладах культури. Нас цікавить чи надає заклад культури умови суспільного блага громадянам, відповідно, чи створює він для них можливості. Тому в залежності від того, якими критеріями ми будемо вимірювати, планувати і спрямовувати ці зміни, можна дати відповідь на запитання «яка роль закладів культури в сучасних умовах децентралізації».
Ми живемо у час цифрових технологій, чи ввійдуть цифрові технології в наше життя – так. Чи будуть у цьому брати участь заклади культури – ми можемо на це вплинути і створювати якісь нові можливості. Я маю надію, що Валерій Луц на своїй сесії розповість нам про такі можливості. Учасник однієї з наших конференцій, зокрема, «Трансформація закладів культури в центри місцевої активності», сказав, – «Хочете бути успішними, робіть як Google – ставайте платформою». Якщо в умовах децентралізації заклад культури зможе стати платформою для розвитку громади, тоді він буде виконувати свої функції. Якщо він не стане платформою для розвиту громади, тоді перед закладами культури будуть не великі перспективи.
Ольга Баркар
Я представляю село Іванівка Новоукраїнського району, голова громадської організації «Іванівська веселка». Взагалі громадська організація створилася в 2009 році, дякуючи долі, в 2010 році я потрапила саме на семінари щодо нових форм роботи клубних закладів, що проводилися ІСКМ. Після навчання ми написали проект у Фонд «Відродження», ми створили на базі нашого будинку культури Центр громадської активності та взаємодопомоги «Ковчег». Ми почали вивчати досвід Польщі, продовжили писати проекти, на той час на нашу територію ми залучили близько мільйона гривень. Взагалі
у нас тема децентралізації розпочала підніматися ще чотири роки назад, ще до виборів. Колишній сільський голова була дуже активна, у нас не було ніяких негараздів в роботі, тобто якось нібито громада і влада «йшли в ногу». Сільська рада підтримувала всі проекти, ми разом все ініціювали. Але коли до нас прийшли перевибори, ми розпочали переговори з іншими селами. Наша територія це 7 сіл, населення 1700 осіб. Ми хотіли об’єднатися із селами, що поряд з нами – Димено, Захарівка і Семинастове, коли ми почали вести переговори, то Семинастове одразу погодилося, тому що у нас спільні пріоритети, Захарівка хоче бути самостійною і створити окремо свою громаду, а Димено подали заявку на приєднання до Соколівської ОТГ. Що стосується району – чи хоче район, щоб утворилися громади. У нас мабуть унікальний район, тому що коли у нас вибрали нового сільського голову, то саме будинок культури, наш Центр громадської активності розпочав ініціювати це питання, ми постійно ходили, говорили, куди потрібно звертатися для того, щоб створити у нас громаду. Сільський голова в ніякому разі не хотів, для нього це питання було не пріоритетним. Коли на сесії сільської ради до нас приїхало районне керівництво піднімати податок для одноосібників, саме там прозвучало питання, – «ви що не хочете децентралізацію проводити, ви не хочете, щоб Іванівка саме була центром». Ось тоді, коли зверху дали по шапці, то вже почалася ініціація від сільського голови. І саме сьогодні проводиться сесія, де будуть приймати рішення за Семинастове.
Олена Кваша
Тобто ваш будинок культури став по суті ініціатором децентралізації.
Колеги, пролунало декілька думок і одна з них пролунала саме від Лева Абрамова, який сказав, – «заклад культури має стати платформою для розвитку». А якщо уявімо таку ситуацію, коли на території однієї громади декілька закладів із сфери культури одночасно хочуть стати платформою – будинок культури, бібліотека, клуб або громадська організація. Як ви вважаєте, чи буде ця одночасна ініціатива і. по суті, конкуренція між такими платформами з однієї культурної сфери сприяти розвитку території, чи перетвориться просто на боротьбу за ресурс та споживача культурної соціальної послуги?
Лев Абрамов
На мою думку, конкуренція це завжди добре. Адже є конкуренція, про яку кажуть і є конкуренція, яку приховують. В реальному житті конкуренція є завжди. Якщо ви перестали конкурувати, то ви вже померли. Зокрема, відносно закладів культури, вони завжди конкурували. Тут переможе той, хто стане більш професійним, чи хто раніше прислухається і впровадить соціальні технології від тих, хто їм про це розповідає.
Олена Кваша
Громада в однозначному виграші під час цієї конкуренції?
Лев Абрамов
Конкуренція дозволить обрати кращих, хто буде слугувати цій громаді і позбавитися зайвих. Єдине, що тут потрібно ввести поправку – конкуренція повинна бути чесною, в рівних умовах, уникаючи конфлікти інтересів. Тут потрібен інструментарій, який би не залежав від особистостей. Тобто повинен бути конкурсний розподіл ресурсів, щоб ці ресурси надавалися в залежності від зусиль закладу культури в розвиток громади. Потрібно орієнтуватися на людину.
Але можливий інший варіант, коли заклади культури говорять, що вони слугують людям і займаються приписками статистики. На жаль, більша частка закладів культури цим займається.
Є ще третій варіант, коли люди самі намагаються щось ініціювати нове, навіть не маючи ресурсів. У деяких селах заклад культи це єдиний осередок для реалізації соціальних ініціатив. Якщо враховувати ось ці тези, які пролунали про те, що заклад культури має створювати можливості, може і має стати платформою для розвитку. Але в той же час ми залишаємося в системі координата, в якій є певна залежність і певна підзвітність закладів культури. Всі ми знаємо, що над закладами культури завжди є керівництво, яке представлено в особі обласного, районного управління культури або відділу. Виходить такий конфлікт, наприклад, коли заклад культури класний ініціатор різноманітних акцій, проектів, програм і займається просто своєю роботою, не гірше – не краще, середньостатистично. Тоді може виникнути питання у вищого керівництва, – «що ви там робите взагалі; чому ви не займаєтеся винятково своєю роботою, яка записана у всі ваших положеннях, документах і посадових інструкціях; чому це ви, шановні бібліотекарки, методистки займаєтеся цією роботою, хай це буде ваше громадське навантаження, робіть це поза роботою і нарешті займіться роботою». Я вважаю, ось такі речі також можуть як потенційний ризик виникати, якщо, наприклад, не має розуміння у керівників середньої ланки нової ролі закладів культури на місцевому рівні. Перше питання, чи стикалися з таким? Друге питання, що можна зробити з подібним ризиком?
Ольга Баркар
Підзвітність, ті, хто працюють у будинках культури знають, є статистика, яка нікому не потрібна – скільки заходів ви провели, скільки людей їх відвідало. Але ж нові форми роботи, якщо, наприклад, ви дійсно все це поєднуєте і у вас все виходить в тандемі. Наприклад, ми в районі пропагуємо і проводимо семінари, наш район зацікавлений в цьому і у нас не виникає конфлікту. У нас будинок культури ще іде як інформаційний центр, також поряд з нашою будівлею є сільська бібліотека і ми співпрацюємо разом.
Анжела Зіненко
Я хочу сказати, що конфлікту як такого не має, ми просто уміло поєднуємо свою професійну діяльність з громадською. Статистику дійсно ніхто не відмінив, це дуже для мене болюча тема, я завжди кричу нащо вона треба. Але вона все ж таки є і це на законодавчому рівні. Дійсно, нові форми треба і потрібно вводити, вони активно працюють, розвиваються, і це добре. Але, наприклад, я для дітей і те, і те робила, але ж перед тобою стоїть статистика. Якщо так, то як такого конфлікту не має. Скажу по Олександрійському району, в нас дуже зацікавлені, щоб ми займалися проектною діяльністю, тому що це дійсно якісь надходження, оновлення бази книжкової, апаратурної. Тому що фінансування дуже на низькому рівні і тому це баланс між тим, що держава не додає, цим можна якось маневрувати.
Олена Кваша
А до конкуренції як ви ставитеся?
Анжела Зіненко
Я за чесну конкуренцію, я готова брати участь в боротьбі, якщо вона буде чесна.
Олена Кваша
Питання, ініціатива надходить від вас як від керівниць, активних громадянок, враховуючи те, що відбувається децентралізація, яка покликана дати більше свободи, більше повноважень людям на місцях, надати можливість проявити себе громадським активістом. По суті, сама об’єднана територіальна громада є громадським об’єднанням, де кожен може себе проявити. Чому тоді ви займаєтеся цими питаннями, збираєте людей, проводите роз’яснювальні кампанії, щось пояснюєте, аргументуєте, шукаєте якісь нові проекти і форми. Чому цим не опікується той самий апарат ОТГ, про який говорили на попередній сесії? Чому вони цим не займаються, а ви займаєтеся?
Анжела Зіненко
Судячи по нас, у нас ще не має цього апарату. Наприклад, коли почалася ось ця вся децентралізаційна реформа, я запропонувала сільській голові об’єднуватися, на що мені конкретно сказали, – «нас обрали на 5 років і ці 5 років ми нічого не робимо». Все! Пройшло два роки – влада нічого не робили в напрямку децентралізації, не обговорювала, не розповідала. Ми, як громадські активісти, самі десь вчилися, читали в Інтернеті і пояснювали людям, що таке децентралізація. Ми вирішили цим займатися, тому що побачили потребу в людей.
Ольга Баркар
Чому в сільській місцевості повинні існувати будинки культури – тому що людям тоді доноситься інформація, навіть тоді, коли ідуть вибори.
Леонід Жовтило
Я хочу сказати, що жодна статистика не збереже вас від того, коли скажуть чим ви там займаєтеся. Об’єднана громада не є панацеєю, принаймні найближчі 10 років взаємовідносини в ОТГ не чим не зміняться від тих відносин, що були у вас в районі. Тому що для цього потрібно змінити менталітет. Заклади культури в системі об’єднаних громад – також ресурс громади. Говорили про спроможність, хочу вам сказати, що жодним чином спроможність громади не можна виміряти тільки наявністю фінансового ресурсу. Цей фінансовий ресурс на сьогодні робить громаду спроможною, а завтра якимось чином цей ресурс вже у громаді не працює. Потрібно повністю шукати ресурси, що ж ще є. Будинок культури, бібліотека можуть бути ресурсами. Це ресурси, які працюють для зміни свідомості, професійних якостей. Ви можете знайти хворобу у громаді і запропонувати громаді щось робити. Знаходите інструмент і починаєте лікувати громаду. Клуби, будинки культури та бібліотеки, якщо вони уміло використовуються, вони жодним чином не закриються, якщо там знову ж таки будуть люди. Я хочу сказати про нашу ОТГ і район, коли районний центр став центром об’єднаної громади і почалася передача документів шкіл в об’єднану громаду, а документи будинку культури та бібліотеки не передали до ОТГ. Чому, що заважає? Тому що це був майданчик, на якому влада може ще себе показувати. Ви повинні розуміти, що влада також має погляди на ці речі.
Учасниця конференції Анна Орловська
Я громадська активістка, яка переїхала з Херсону в Олександрію. Я дещо прокоментую питання щодо конкуренції.
Добре це чи погано, то для мене це однозначно добре. Конкуренція є, навіть коли ми думаємо, що її немає, у людини є вибір чи сидіти вдома за телевізором, чи піти в бібліотеку, клуб. Є не пряма конкуренція і є пряма. Для того, щоб зацікавити людей прийти саме до мене, коли є вибір різних культурних закладів, потрібно думати про те, в чому наша унікальність. У людей є різні потреби, заклад культури має розуміти, виходячи з того, які в них вже є ресурси (будинок, люди, напрацювання), – формувати своє обличчя. Тільки тоді, вони будуть залучати свою цільову аудиторію.
Лев Абрамов
Виходячи з цього, виникає таке питання – яким повинен бути менеджер культури. Якщо менеджер професійний, то він завжди буде кваліфіковано підходити до вирішення посталих питань. Менеджменту закладу культури потрібно пам’ятати, що головний ресурс це люди.
Леонід Жовтило
Ми хочемо, щоб громада розвивалася. Потрібно не просто хотіти, а робити. Наприклад, в бібліотеці ми зробили онлайн-міст «Схід-Захід-Центр», об’єднали Краматорськ, Добропілля, Львів. Це був інструмент. Чому треба освоювати нові інструменти? Я за децентралізацію, адже це інструмент і жити так, як ми жили раніше не можна.
Анжела Зіненко
Я з Дарією (ред. Дарія Ратушняк, учасниця конференції, директор Березівського будинку культури) давно співпрацюємо. Є заходи, які суто проводяться в бібліотеці, є заходи, які проводяться в будинку культури. В нас з цим все налагоджено. Ми уміло використовуємо той ресурс, що у нас є – ми працюємо на громаду і громада допомагає нам.
Ольга Баркар
В нас ще не має ОТГ, ми тільки на цьому шляху. У нас активна громада, якщо треба щось робити, то громада піднімається. Коли люди у селі дізнаються про децентралізацію питають, а що ви зробите для молоді, оскільки молодь у селі є, для них є робочі місця. І в той же час, кожен питає чи буде у нашому селі клуб, тобто людей це хвилює.
Олена Кваша
Давайте ви згадаєте про ті інструменти, які використовують для того, щоб просувати, роз’яснювати децентралізаційну реформу. Що ви використовуєте?
Анжела Зіненко
Ми проводимо заходи, які спрямовані на децентралізацію. Наприклад, проводимо круглий стіл. Ми запрошуємо людей, робимо оголошення, проводимо безпосередньо сам захід.
Ольга Баркар
На селі люди трішки байдужі. «От ходить децентралізація, що вона мені дасть» – говорять люди. Майже половина людей сидять в очікуванні, але ж все таки люди чекають позитивних змін.
Лев Абрамов
Я хотів сказати чим потрібно займатися закладам культури, щоб стати платформою для розвитку, відповідаючи на реальні потреби людей. По-перше, сприяти економічному розвитку, заповнюючи ті прогалини, які не зайняті. По-друге, люди стикаються наприклад, з шахрайством, тому на базі бібліотеки можна зробити пункт юридичної консультації і тому подібне.
Олена Кваша
Чи розглядають вас, представників закладів культури, як партнерські організації представники місцевої влади. Чи до вас ставляться як до таких, хто має забезпечити певну потребу, тобто «от ви робіть культурний продукт, якщо вам так хочеться грайтеся в громадську активність». Чи є ви партнерами?
Анжела Зіненко
Я сподіваюся, що новий керівник нас послухає. Теперішній керівник мене не слухає. Коли ми пишемо проекти, ми приходимо і кажемо дайте нам лист про співпрацю, партнерство, то це дуже тяжко, навіть якщо нам не потрібне співфінансування проекту.
Учасниця конференції Марина Дячук
У нас, коли ми писали проекти, то ми зверталися і нас підтримували, але також співфінансування не треба було, то саме листи підтримки давали з задоволенням. Вони завжди ідуть на контакт. Сільські ради – так, а з адміністрацією тяжко.
Ольга Баркар
У нас проблем не було ні на місцевому, районному чи обласному рівнях і також з бізнесом ми є партнерами.
Лев Абрамов
На жаль, я бачив таку тенденцію, коли керівник закладу культури починає активно
працювати, до нього тягнуться люди. В свою чергу, сільський голова починає в цьому бачити конкуренцію на майбутніх виборах і тому створює такі умови, щоб ця людина не мала змоги працювати. Чи є вихід з цієї ситуації – є. Ваш захист – це публічність, вам потрібно зруйнувати монополію влади на інформацію.
Учасниця конференції Марина Дячук
У нас в Войнівці, спочатку ми чули від сільського голови, секретаря сільської ради наступне, – «що вони там знову придумали оті ваші». Вони знають, що це громадська організація при бібліотеці і не один проект був реалізований на базі бібліотеки. Але приміщення бібліотеки маленьке, не пристосоване, потребує капітального ремонту. Ми звернулися до них, сказали, що привеземо у громаду спеціалістів і попросили дати нам приміщення для зустрічі. І докладаючи великі зусилля, ми отримали, що просили. Останній наш проект, який зараз реалізується це Молодіжна рада, то вже коли був запит на зустріч, яку ми проводили у бібліотеці, так як сільська рада згоріла. І сільський голова прийшов у бібліотеку і вже нічого, ні у кого не запитував. Сказали, – «класно, чекаємо на зміни, ми хочемо, щоб все рухалося, змінювалося». Маємо надію, що так і буде.
Сьогодні ні для кого не секрет, що молодь в нашій країні вживає алкоголь дуже часто. Як свідчать чисельні національні опитування, діти у віці 10-12 років вже вживали алкогольні напої. Статистика невтішна, але, як відомо, річ досить вперта. Тож, якщо продовжувати просто спостерігати за розвитком подій, можна допустити втрату майбутнього покоління нашої країни.
Ми спробували показати дітям та нагадати їх батькам відомі, але забуті види відпочинку для всієї родини, які не тільки корисні для здоров’я, але й об’єднують родини. І для такого відпочинку не потрібні великі гроші та будь-який допінг, в тому числі - алкоголь.
Реалізація проекту допомогла привернути увагу громадськості до проблем здорового способу життя нашої молоді та раціонального використання вільного часу підлітків. Також ми спробували змінити ставлення окремих груп підлітків до власного здоров’я і зробили перший крок у боротьбі з модою на «погані звички». Позитивним також можна вважати і те, що міська влада звернулася до нас з проханням поділитися досвідом організації роботи «вуличних тренерів», визнавши цей формат досить успішним.
Профілактичною кампанією «Я говорю алкоголю – ні!», що була реалізована за сприяння ІСКМ, ми намагалися змінити ставлення підлітків до вживання алкогольних напоїв. Наша організація прагнула продемонструвати підліткам і молоді можливість відпочивати і без алкоголю.
Для цього наша команда підготувала спеціальну групу «Стріт уокерів» або «вуличних тренерів», які мали стати справжніми друзями для юних мешканців спальних мікрорайонів нашого міста, в яких був реалізований наш проект. Задум був успішно втілений у життя – і «уокери» дійсно стали ініціаторами та організаторами багатьох веселих, цікавих та незвичних заходів для своїх юних друзів, які активно брали участь у всіх іграх та конкурсах, що були запропоновані нашими «уокерами». Під час своєї роботи тренери стикалися і з певними труднощами – пенсіонери, які полюбляють тихий відпочинок біля своїх будинків, не завжди схвально ставилися до активних ігор, спортивних естафет, в яких брали участь їх юні сусіди, а інколи і їх батьки.
Будь-яка інформація - корисна, і рано чи пізно вона комусь знадобиться, а тому повинна осідати у місцях, які відвідують найрізноманітніші категорії населення, тобто у бібліотеках - вважає директор Павлоградської районної бібліотечної системи Світлана Прошко. Вона каже, що якщо хтось говорить про недоцільність збереження бібліотек у вік сучасних інформаційних технологій, то глибоко помиляється. Ці заклади залишаються місцями активізації громадян. її бібліотеку щодня відвідує 20-30 читачів і це при тому, що у Павлограді є ще й міська бібліотека, фонди якої значно більші за районні. Серед читачів - люди різноманітних професій і віку: службовці, пенсіонери, школярі і студенти, тощо. Цікавляться найрізноманітнішою літературою - від посібників для додаткових занять у школах, художньої літератури, до журналів і газет, причому періодику читають не тільки свіжу, а й з архівів.
Значно почастішало відвідування бібліотеки після відкриття у ній інформаційно-консультаційного пункту (1КП). Цим павлоградці завдячують Дніпропетровському Центру підтримки громадських і культурних ініціатив, який з 2002 року проводив тренінги для працівників культури сільських районів, які були спрямовані на створення ІКП. Повернувшись з такого тренінгу у Павлоград керівник районного відділу культури Наталя Рева запропонувала створити ІКП на базі районної бібліотечної системи і з часом він запрацював. У ньому зібрана навчально-методична і довідкова література з менеджменту недержавних організацій, база даних донорських організацій, інформація про діяльність громадських організацій України та інше.
Світлана Прошко розповідає, що література ІКП з першого дня знайшла своїх читачів. Насамперед нею зацікавилися громадські організації, які звичайно знали про те, що існують Міжнародні Фонди, які надають гранти на вирішення соціальних проблем. Втім, правильно писати проекти могли лише одиниці, до того ж вони не ділилися своїми знаннями з іншими. Особливою популярністю серед інших користується методичний посібник по фандрейзингу. Світлана каже, що вже третій з них читачі "заносили", але головне, щоб він приносивкористь.Поступовопавлоградці почали писати проекти і окремі з них перемагають у конкурсах, а це значить, що соціальних проблем у регіоні стає менше.
Світлана Прошко особисто вже написала чотири проекти, утім поки що їй не "фортунить" - жоден з них не пройшов. Великі надії покладала вона на проект „Інтернет для публічних бібліотек", яким було передбачено встановлення п'ятьох комп'ютерів з виходом в Інтернет у бібліотеках району. На одному комп'ютері мали працювати люди з обмеженими фізичними можливостями. До речі, у її бібліотеці досі немає комп'ютера, що сильно гальмує роботу.
Зараз Світлана Прошко, разом з громадською організацією "Надія", яка об'єднує матерів дітей-інвалідів працює над створенням проекту "Ми також маємо право на життя", яким передбачено створення Центру реабілітації і адаптації для дітей-інвалідів дитинства.
А ще Світлані хочеться організувати Центр для талановитих дітей - сиріт і напівсиріт, в якому шліфували б їх майстерність. Серед цих дітей є дуже багато талановитих художників і поетів, та через матеріальний стан вони не можуть розвивати свої здібності.
Даний курс адресований фахівцям, щоб допомогти їм оволодіти базовими знаннями та вміннями з розвитку громади. В результаті вивчення курсу „Розвиток громади" слухачі мають усвідомити роль громади в громадянському суспільстві з точки зору вирішення соціальних проблем на місцевому рівні.
Вивчення курсу „Розвиток громади" дозволить майбутнім фахівцям оволодіти наступними практичними вміннями:
•визначати та розуміти' потреби громади;
•визначати критерії сталості громади;
•налагоджувати стосунки в громаді на основі довіри та співпраці;
•формувати кореневі групи;
•розробляти програми з розвитку громади;
•залучати ресурси та союзників;
•фасилітувати процес розвитку місцевих громад.
Історичні етапи виникнення громадянського суспільства в Україні. Друга половина дев'ятнадцятого століття: роль товариства „Просвіта" в підвищенні культурного, освітнього рівня селянства; утворення перших кооперативів та кредитних спілок; спортивні та протипожежні спілки для молоді; спілки по навчанню селян методам господарювання. Початок 20 століття: розвиток осередків „Просвіти" на східній Україні; розвиток та поширення кооперативів; виникнення скаутської організації „Пласт". Деякі елементи громадянського суспільства у комуністичний період: неформальна мережа спільних об'єднань, спрямованих на задоволення певних потреб та прагнень. Сучасний етап: НДО як основа громадянського суспільства.
Громада як група людей, що об'єднана сталими взаєминами з метою покращення себе та світу, в якому вони живуть.
Види громад: сільська; сусідська; громади з особливими потребами (наприклад, громада людей з вадами зору); громади, що мають спільне етичне та культурне походження; громади, що мають спільне переконання або спільні інтереси.
Соціальний, політичний, економічний та культурний аспект життя громади.
Структура громади: серце - пересічні люди, які взяли на себе обов'язок працювати разом над поліпшенням громади; люди і організації, які працюють з „серцем" і з волонтерськими групами щоб стимулювати і підтримувати процеси розвитку громади; регіональні загальнодержавні владні структури, які створюють позитивне або негативне середовище для процесів розвитку громади; міжнародні сили та зовнішні умови, що впливають на розвиток громадянського суспільства.
Зв'язок між розвитком громади та розвитком громадянського суспільства.
Сталість громади як її здатність виконувати свої функції ефективно, результативно, впродовж тривалого часу.
Критерії сталості громади: економічне забезпечення, екологічна безпека, соціальна справедливість та добробут, залучення громадян та відповідальність, інституційна ефективність, культурна життєздатність.
Характеристика критеріїв сталості.
Економічне забезпечення. Здорова та диверсифікована економіка, що адаптується до змін, забезпечує економічний добробут мешканців. Наявність різноманітних бізнесових установ, безпечних для довкілля. Бізнес забезпечує освіту задля пристосування до майбутніх потреб, надає робочі місця та надає працівникам можливість мати право голосу у вирішенні цих питань.
Екологічна безпека. Збереження природних функцій, ландшафту, природних ресурсів. Стала громада знаходиться у гармонії з природними системами шляхом зменшення та переробки відходів з метою їх нешкідливої утилізації.
Соціальна справедливість та добробут. Підтримка прагнення людей до добробуту, безпеки. Забезпеченість товарами та послугами. Збереження різноманітних соціальних та культурних систем та уникнення соціальної напруги завдяки справедливому розподілу коштів та пільг.
Залучення громадян та відповідальність. Залучення громадян до досягнення консенсусу, громадянської відповідальності.
Інституційна ефективність. Вплив бізнесових установ, різноманітних групи представників громади, засобів масової інформації та пересічних громадян на процес управління через участь у ньому.
Культурна життєздатність. Використання громадою різноманітних установ та заходів задля збереження та збагачення своєї культурної спадщини.
Розвиток громади як шлях до розв'язання людських проблем, який допомагає групам людей налагодити стосунки на основі довіри, співпраці.
Процес змін людських систем, його основні аспекти: фундаментальна модель, критична маса, взаємозв'язок, створення позитивної альтернативи, конфлікт. Використання цих аспектів для підтримки розвитку громади.
Технологія вивчення та розуміння потреб громади.
Сприяння процесу змін, роль фасилітатора в цьому процесі. Використання напруги в громаді. Фактори, що спричиняють підвищення напруги; конфлікти між особами та проблемами; невідповідність прав та обов'язків; відчуття ізольованості; потреби створення місцевої економіки; потреби створення можливостей для розвитку особи; криза молоді, тощо. Сприяння консультаціям.
Збереження єдності та здорових взаємин між людьми: сприяння формуванню кореневих груп; формування спільного бачення.
Практичні аспекти діяльності громади як постійний процес її розвитку: напруга, спілкування і консультація, розбудова кореневої групи, програми розвитку, залучення ресурсів та союзників, створення організації.
Напруга в громаді як джерело змін у ній. Перешкоди, котрі можуть виникнути, якщо напруга небуде проявлятися. Шляхи виявлення напруги, усвідомлення проблем.
Спілкування як умова для виявлення напруги в громаді та ідентифікація широкого спектру проблем та ідей. Консультування з людьми, які відіграють ключову роль в житті громади.
Кореневі групи як громадська комісія, створена для розв'язання певної проблеми, що стосується громади. Структура кореневої групи. Визначення групою напрямків дії і послідовне згуртування інших груп.
Програма як певний розпорядок роботи та поведінки, сформований професіоналами (елітою громади) для членів громади. Програмний цикл: оцінка потреб і постановка цілей; укладання планів; впровадження (діяльність); моніторинг і оцінка.
Розробка програм з розвитку громади: дослідження шляхом участі; планування та оцінка; налагодження стосунків з людьми; пошук ресурсів; створення ефективних організацій розвитку громади.
Шляхи залучення ресурсів та союзників. Роль громадських фондів в процесі забезпечення розвитку громади.
Виникнення організацій як реальний символ змін в громаді. Організація як центр концентрації зусиль громади. Еволюція розвитку організації- від професійного контролю і керівництва через створення можливостей перейти до контролю над процесами розбудови громади членами самої громади.
Заходи по захисту процесів розвитку людини та громади.
Вітчизняний та закордонний досвід розвитку громади.
Література.
1.Громади України: на шляху відродження. / Відповідальний за випускК Гуріненко—К.: 2002.
2.Гураль П. Через розвиток територіальних громад -до громадянського суспільства. // Науково-практична конференція „Громадянське суспільство: досвід та філософія розвитку в сучасній Україні" / Тези доповідей. Львів: 2002,27-29 травня.
3.Мавко П. Прояви та форми громадянського суспільства у самоврядних територіальних громадах України: досвід програми „Партнерство громад"
(1999-2001 рр.). // Науково-практична конференція „Громадянське суспільство: досвід та філософія розвитку в сучасній Україні" / Тези доповідей. Львів: 2002, 27-29 травня.
4.Практичний посібник для тренерів з розвитку громади. / За ред. Гуріненка К. - К.: Ай-Бі, 2002.
5.Розвиток сільської громади через активізацію використання інтелектуального потенціалу громади. // Науково-практична конференція „Громадянське суспільство: досвід та філософія розвитку в сучасній Україні" / Тези доповідей. Львів: 2002, 27-29 травня.
6.Софій О., Кліманська Л. Громада. Громадянське суспільство. Держава. // Науково-практична конференція „Громадянське суспільство: досвід та філософія розвитку в сучасній Україні" / Тези доповідей. Львів: 2002, 27-29 травня.
7.Фонды для локального сообщества. / Дайджест. -К.: Центр филантропии, 2000.
* - посібник "Програми підготовки кадрів для системи інформаційно-методичного забезпечення процесу вирішення соціфльних проблем на місцевому рівні", с.6
Проект “Підтримка громадських ініціатив” був реалізований «Інститутом соціокультурного менеджменту» (ІСКМ) протягом 2009 року за підтримки Фонду імені Стефана Баторія й Фонду Форда. Важливим компонентом проекту став конкурс міні-грантів. Усього на конкурс було подано дев’ять проектних заявок. Незалежна експертна комісія, яка керувалася критеріями актуальності, реалістичності й іноваційності визначила чотири проекти, що одержали фінансування.
ІСКМ вважає компонент прозорості та публічності в реалізації будь-яких заходів, проектів надзвичайно важливим, тому оприлюднює основні кількісні та якісні показники, що були отримані в результаті реалізації проектів, котрі стали переможцями конкурсу. Також до уваги читачів пропонуються матеріали, що підготували керівники та активісти організацій-переможців конкурсу.
Основні кількісні показники за результатами конкурсу соціальних проектів:
ПОКАЗНИКИ
ПРОЯВ
Загальний бюджет проектів (грн.)
38905,00
Фінансування ІСКМ (грн.)
18720,00
Ресурси залучені з інших джерел (грн.)
20185,00
Висвітлення проектної діяльності в ЗМІ (кількість сюжетів та статей)
11
Висвітлення проектної діяльності на інтернет-сторінках (кількість матеріалів)
20
Проведено заходів
15
Кількість учасників заходів
148
Проведено досліджень
2
Розробка видань
4
Наклад видань (прим.)
1630
Бліц-опитування здійснювалось на центральній площі міста Кіровограда. За допомогою спеціально розроблених анкет волонтери проекту дізнавалися, що ж все-таки населення міста Кіровограда знає про проблеми дітей з обмеженими функціональними можливостями. Виявилось – майже нічого. Навіть родини, в яких є діти з вадами здоров’я, мало що знають про організації, які займаються такими питаннями, досить важко йдуть на будь-який контакт. Люди замикаються у своєму горі, а потім скаржаться, що їм ніхто не допомагає. Мабуть все-таки варто говорити, щоб тебе почули, діяти, щоб тебе побачили.
Другим заходом був круглий стіл на тему: «Ви маєте про нас знати». У засіданні «круглого столу» взяли участь представники управління освіти і науки та управління у справах сім’ї та молоді Кіровоградської обласної дер-жавної адміністрації, відділу сім’ї та молоді Кіровоградської міської ради, Кіровоградського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Кіровоградської обласної організації інва-лідів, Кіровоградської облас-ної бібліотеки для юнацтва ім.О.М.Бойченка, Кіровог-радського УВП УТОС, Центру соціальної реабілітації інвалідів Кіровоградщини, Кіровоградського обласного осередку УСІ та представники ЗМІ. Захід мав на меті знайти нові можливості допомоги дітям з обмеженими функціональними можливостями, ефективні шляхи та способи вирішення проблеми байдужого ставлення суспільства до таких дітей, привернути увагу громадськості до цієї теми.
Учасники «круглого столу» обгово-рювали актуальні проблеми дітей (підлітків) з обмеженими функціональними можливостями, ділились успіхами, досвідом роботи у подоланні цих труднощів.
Про роль держави та державних програм у покращенні життя дітей з вадами здоров’я розповідали Шатна Лідія Францівна (управління освіти і науки обласної державної адміністрації), Глобенко Ірина Вікторівна (управління у справах сім’ї та молоді обласної державної адміністрації), Камишева Ольга Михайлівна (відділ сім’ї та молоді міської ради).
Питання байдужості суспільства до людей з обмеженими функціональними можливостями, психологічні проблеми дітей з вадами здоров’я піднімали у своїх виступах Боришпіль Олег Вікторович та Шелудяков Володимир (Кіровоградський обласний осередок УСІ), ділились особистими успіхами у житті, адже ці люди теж пройшли нелегкий шлях до проявлення себе і повноправності у суспільстві. Та найважливішим здобутком цього заходу стало налагодження добрих дружніх відносин з усіма учасниками круглого столу, висловлені цікаві і цінні ідеї для покращення життя інвалідів. Все це допомагатиме ГО ТІМО «Відкриті двері» в майбутній роботі.
Не менш важливою складовою проекту став тренінг, проведений психологом, провідним спеціалістом Кіровоградського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Мирною Ріммою Володимирівною. У тренінгу взяли участь десять дітей (10-15 років) з вадами здоров’я. Саме для них проведено комплекс вправ: малювання пастелями, пальчиковими фарбами, ліплення з пластиліну. У процесі роботи діти познайомились, відкрились. В такій невимушеній обстановці вони відчули себе вільно, стали більш впевненими у собі. В цілому весь комплекс вправ був спрямований на те, щоб діти стали більш розкутими, позбулись комплексів меншовартості (адже і вони можуть самостійно, власними руками творити), навчились вільно спілкуватись з однолітками, а в подальшому житті – більш впевнено почували себе в суспільстві, знайшли свої інтереси і місце. Результати роботи за проектом висвітлені на сайтах ТІМО “Відкриті двері” та ОЮБ ім. Бойченка.
Всі, хто брав участь у реалізації зазначеного проекту з великою вдячністю згадують тих людей та організації, які присвятили їм та проекту багато часу і сил. Партнерську допомогу надали: Сергій Михайлович Подорожний (голова Кіровоградської обласної організації інвалідів), Олег Володимирович Краснокутський (директор Кіровоградського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), обласна бібліотека для юнацтва ім. О.М. Бойченка. Їх допомога була надзвичайно цінною. ГО ТІМО «Відкриті двері» висловлює безмежну вдячність всім цим людям за їх небайдужість і чуйність.