Соціальні проблеми на локальному рівні вирішують органи місцевого самоврядування (ОМС).
Конституція гарантує мешканцям сіл, селищ і міст самостійне вирішення питань місцевого значення. Визначились основні напрямки регулювання взаємин громадян та ОМС на рівні національного законодавства.
Доведено, що ефективність діяльності органів влади підвищується в тому випадку, якщо вона підкріплюється активністю самих громадян, їх ініціативою та самостійністю.
Соціальна активність, як діяльний стан, завжди спрямовується на зміну ситуації з урахуванням ступеня ефективності результатів цього перетворення. У стані активності людина підіймається над стандартом, реалізує неординарні зусилля для досягнення суспільно значущої мети. Соціально-активний громадянин здатен підійматися над рівнем вимог ситуації, він ставить цілі, надмірні з точки зору вихідної задачі. Завдяки активності людина справляється з внутрішніми та зовнішніми обмеженнями своєї діяльності.
Джерелом активності, як відомо, є потреба - нужда, яку відчуває людина. У нашому випадку - це потреба в позитивних змінах найближчого соціального оточення. Потреби людини зумовлені процесом виховання в широкому розумінні слова, тобто долучення до світу людської культури. Ось чому першочергове значення для формування потреб, а відтак - і соціальної активності має інформація.
Інформаціне забезпечення громадських ініціатив, а
також організація інформаційного обміну, є необхідними
З самого початку вона притаманна соціальному буттю, але поки що прихована від людської свідомості до можливого її запиту. До не виявленої інформації відносяться ті потреби громадян, у яких іще чітко не зафіксовано предмет їх задоволення. Прикладом цього виду інформації можуть бути також соціальні проекти, моделі, котрі перебувають на початковому етапі їх розробки. Невиявлена інформація переходить до виявленої форми коли фіксується людською свідомістю, тобто, невиявлена інформація трансформується у відображену (ідеальну), після чого має можливість «матеріалізуватися», «законсервуватися» за допомогою творчих зусиль людини (повідомлення у газеті, науковому журналі, файлі комп'ютера і т.д.). Рішення будь-якої соціальної проблеми спирається на інформацію відображену і переведену завдяки творчості в статичний стан. Не останню роль в цьому відіграє наукова інформація, котра відображає суттєві зв'язки та закономірності природи соціальних процесів, свідомості, поведінки і діяльності людей. Відповідно до цього, інформація розрізняється за видами (економічна, технічна, політична, психологічна та ін.) та призначенням (індивідуальна, групова, масова, спеціальна та ін.). Останнім часом з'явився новий термін -«інформаційний простір». Наукового тлумачення він ще не отримав, але у якості робочого визначення цього поняття ми використовуємо наступне: Інформаційний простір - це множина інформації, об'єкти якої пов'язані між собою таким просторовим відношенням як територія. У цьому сенсі можна вести мову про національний, регіональний, місцевий інформаційний простір. Інформаційний вибух, свідками якого ми є, супроводжується новою інформаційною технологією -Іпїегпеї. Розвиток сучасних технологій сприяє створенню єдиного інформаційного простору, не обмеженого локальним рівнем, "не відаючого" про регіональні, державні, національні кордони. В основі цієї технології полягає доступ до величезних ресурсів інформації. В рамках інформаційного простору відбувається інформаційний обмін. Інформаційний обмін - це процес руху з метою розподілу та споживання інформації, що виробляється суспільством. Зміст інформаційного обміну найчастіше представлений у вигляді усної та письмової форм. Для ефективності інформаційного обміну необхідно забезпечити якість інформації, що розповсюджується, а також її доступність.
* - Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Інформаційне забезпечення процесу вирішення соціальних проблем на місцевому рівні - Кіровоград:ІСКМ, 2003 - 116с., розділ 2.
