Мене звати Анна, мені 25 років, приїхала з м. Херсон. Раніше, до воєнних дій я працювала у кафе баристою. Все було добре, чудово, але склалися так обставини, нажаль, що я була вимушена покинути своє рідне місто… і самим тихим містом став для нас Кропивницький. Тим паче, що в Кіровоградській області у мене проживає бабуся, і хлопець (ми 2 роки зустрічаємося), тому і вирішила їхати сюди і от вже протягом 5 місяців проживаю тут. Спочатку переоформлювала документи в лікарні. Постійно шукала роботу, зробила санітарну книжку…
Оголошення про проєкт Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ) і про конкурс на курси з перукарської майстерності та масажу побачила у соціальній мережі. Це, чесно, для мене як щасливий квиток. Я довго не могла завантажити анкету за посиланням і заповнити, тому вирішила іти в офіс ІСКМ. Дуже рада, що мене відібрали і я маю змогу освоїти новий фах, і це моє буде назавжди зі мною. Це як другий ковток життя… тому що у мене дуже тяжкі сімейні відносини. Більша частина моєї родини проживають «по ту сторону», вони не захотіли переїжджати і залишились там, підтримуючи росію.. я виїжджала сама, трохи речей і собаку забрала.
Підтримка ІСКМ була дуже вадлива і необхідна – вони задовільнили і нагальні потреби у продуктах харчування, засобах гігієни, а ще й надали основу для подальшого розвитку себе за новим фахом з можливістю заробляти кошти, а це сьогодні дуже мені потрібно. Нові знайомства, нові емоції – це важливо. Вірю в нашу Україну, дуже хочеться повернутися додому, і разом робимо все можливо для скорішої Перемоги.
* матеріал підготовлено в рамках проєкту "Шляхи громадянської активності під час пандемії COVID-19" за фінансової підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation a project of the German Marshall Fund
