Громадські ради - це, на мою думку, дуже хороший інструмент для активності громад, але тільки у випадку, якщо туди йдуть люди, які справді хочуть і можуть щось змінити у своєму селі, місті чи в Україні. Згадую, як у 2005 році з’явилися перші громадські ради на Кіровоградщині. З 2005 по 2006 рр. головою громадської ради був заступник голови облдержадміністрації Вадим Черниш. Мене у раді обрали його заступником, але я фактично виконувала функції голови, оскільки Вадим Черниш займався насамперед господарськими питаннями в облдержадміністрації і йому не вистачало часу ще й на громадську діяльність.
Вже з 2008 по 2010 рр. я була головою громадської ради. У нас тоді ще не було досвіду, як зробити максимально ефективною роботу ради. Тому вдалося змінити дуже мало. І я дуже шкодую, що наша перша громадська рада була малоефективна. Членами громадської ради тоді хотіли бути усі громадські об"єднання, у тому числі і такі організації, за якими ще не було ні людей, ні ідей, ні реальних проектів. Колектив громадської ради налічував 37 членів і якщо на засідання не приходили більше половини, то ми просто не могли приймати важливі рішення .А так бувало дуже часто.
Чому я вважаю, що громадська рада була малоефективна – там було дуже мало людей, які приходили не поговорити , випустити пар, як кажуть , і розійтися, а запропонувати рішення і довести проект до фінішу. У декого, на мою думку, чесно кажучи і не було особливого бажання щось змінювати. Існуючи як громадська організація лише на папері, вони, по суті, бажали лише одного - заявити про себе для того, щоб випросити у влади офіс у центрі міста для і фінансування, багато хто з членів прагнув просто бути як їм здавалося, ближчим до влади для того.
Звичайно ж, були серед членів громадської ради декілька активних, дієвих людей, які потім пішли далі працювати в громадський сектор і стали успішними та пізнаваними, впливовими та авторитетними. Про комунікацію із владою. На ті ідеї і проєкти, які ми обговорювали, приймали рішення, влада дуже часто, як не дивно, відповідала дуже мляво або взагалі не давала відповіді протягом 2-3 місяців. Ми тоді ще не зуміли стати конструктивними і активними настільки, щоби стати впливовою силою, з думкою якої б влада обов’язково рахувалася. Сьогодні ситуація змінилася і слава богу. Сьогодні, аналізуючи ситуацію, розумію, що та рада не дуже могла впливати на рішення влади саме з вини самих членів ради. Тому що відкривають двері тому, хто стукає. Тому від ініціативності та активності саме членів громадської ради залежить її авторитет, ефективність та впливовість. Тому ще раз наголошую- туди мають іти за покликом душі, пасіонарії, яких сьогодні у суспільстві, на щастя, як на мене. не бракує.
Наприклад, якщо порівняти із нинішнім складом міської чи обласної громадської ради , то її склад якісно дуже змінився, оскільки до неї приєдналися волонтери, учасники АТО, представники справді авторитетного громадського сектору. Там є активні люди, які не дадуть прогулювати тим, хто не приходить за засідання ради. Серед нас є багато людей, які претендують на активну роль у цьому суспільстві, але чи є вони такими – інше питання. До громадської ради треба йти знаючи, що ти хочеш змінити та на що впливати.
Сьогодні влада більше повертається у бік громадськості. Якщо є якесь дуже сумнівне питання для суспільства і громадськість хоче обговорити його, надати свої ідеї та пропозиції – влада не може не прислухатися. Зараз активним інформатором стали соціальні мережі, якщо влада щось ігнорує або не підтримує, - про це будуть знати всі. На сьогодні соціальні мережі це окремий громадський сектор, вони взяли на себе левову частину важливої комунікації між громадою і владою. Ти можеш не бути членом громадської ради, але твій голос почують і якщо приєднаються однодумці - ти зможеш впливати на зміни в своїй громаді. У громадських рад з’явилися серйозні конкуренти, та й саме суспільство нині набагато активніше реагує на виклики, тому сподіваюся, що вплив громадських рад лише зростатиме.
Марія Лебідь, голова громадської ради при Кіровоградській обласній адміністрації (2008-2010)
Матеріал взятий із видання:
https://iscm.org.ua/uk/2020/12/11/instrumenty-gromadskoyi-uchasti-dosvid-ekspertiv-2020/
