Відео матеріали

Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) – є неполітичною, некомерційною, нерелігійною, недержавною громадською організацією, яка виникла в 2000 році, а в 2001 році була офіційно зареєстрована.

Свою місію ІСКМ вбачає у сприянні демократичній трансформації  українського суспільства шляхом підтримки розвитку місцевих громад, незалежного інформаційного простору та інтеграційних процесів на локальному рівні.

Основними напрямками діяльності ІСКМ:

• · освітній;
• · інформаційний;
• · дослідницький.

Основні тематичні пріорітети ІСКМ:

• · розвиток громад;
• · трансформація закладів культури в Центри місцевої активності;
• · розвиток демократичних процесів;
• · сприяння євроатлантичній інтеграції України.

Основні форми роботи ІСКМ:

• · проведення освітніх заходів (семінарів, тренінгів, конференцій);
• · розробка навчально-методичних посібників;
• · проведення досліджень;
• · адвокасі кампаній;
• · інформування цільової аудиторії (тематичні Інтернет сторінки, бюлетені, прес-конференції);
• · адміністрування грантових програм.

Найвищим органом управління ІСКМ є Загальні Збори, які обирають і контролюють діяльність президента (віце-президента), Ради і Ревізійної комісії. Цей найвищий орган визначає основні напрямки діяльності ІСКМ. У перервах між Загальними Зборами основним органом є Рада, яка обирає Правління. Оперативне керівництво здійснює президент, що має право підписувати документи від імені ІСКМ. Ревізійна комісія контролює діяльність Правління, президента, Ради і підзвітна Загальним Зборам. У лютому 2006 року діяльність ІСКМ перевірялася Кіровоградським обласним управлінням юстиції і визнана як така, що відповідає нормам українського законодавства. В 2005 та 2008 роках в організації здійснювався зовнішній аудит (висновок позитивний, результати надавались Фондам Євразія та Баторія, відповідно). Діяльність ІСКМ підтримується або підтримувалась: Фондом Євразія, ІСАР „Єднання”, Фундацією прав людини, Міжнародним Фондом „Відродження”, Фондом ім. Стефана Баторія, Міністерством закордонних справ України, Міністерством культури України, Міністерством екології та природних ресурсів Ураїни, Комітетом виборців України, Фондом Східної Європи, UNITER, NATO, Фондом ім. Ч.С.Мота, Європейським Союзом, а також благодійними пожертвами громадян та бізнесу.

Із грудня 2013 року Інститут соціокультурного менеджменту є членом Європейської мережі організацій громад (European Community Organizing Network - www.econnet.eu).

Контактна інформація:

Електрона адреса: adm.iscm@gmail.com

Адреса офісу: офіс №1 (2 поверх), вул. Олега Ольжича (колишня Гайдара), 75-а, м. Кропивницький, 25026

Керівник: Абрамов Л.К.

Веб-ресурси: www.lacenter.org.ua, www.lac.org.ua

Сторінка ІСКМ в мережі Facebook

Група "Центри місцевої активності України"

Розбудова культурного середовища на засадах взаємодії із громадським суспільством. Реалізація проекту «Спільний шлях у майбутнє»

В Україні сьогодні, у більшості випадків, зберігаються застарілі підходи до формування державної політики у сфері культури, коли держава прагне опікати культуру, уникаючи її самостійності. Національна культура виявилася неспроможною до конкуренції зі світовим культурним простором, а рішення державних органів подекуди не відповідають вимогам сучасності та потребам суспільства.

Україна, як країна, що інтегрується у світове, в т.ч. європейське, співтовариство має вивчати позитивний міжнародний досвід щодо розбудови культурного середовища та використовувати прийнятні для України міжнародні стандарти та європейські підходи до реформування у сфері культури.

Цими словами академіка Юрія Мальованого із його вірша, присвяченого пам'яті Василя Сухомлинського, хочу розпочати короткий нарис про діяльність Української Асоціації імені В.О. Сухомлинського. Адже нещодавно світова спільнота святкувала 85 років від дня народження видатного педагога і основні заходи з цього приводу відбувалися на території Кіровоградської області, де у селі Павлиш з 1948 по 1970 рр. жив і працював директором Василь Олександрович.

...Більше за все мене вразили слова дочки Сухомлинського, Ольги Василівни, яка, відповідаючи на закиди журналістів про відсутність фінансування та нормальної технічної бази у сучасних школах, а отже і про відсутність мотивації у вчителів до впровадження гуманістичних ідей великого педагога, сказала: "Згадайте, що у Василя Олександровича у сільській школі не було нічого, окрім крейди, указки та дошки. І в таких умовах він зумів побудувати систему виховання дитини, спираючись на природу: на схід сонця, на квітку, на гудіння бджоли". Звичайно, погодилась вона, стан освіти сьогодні багато в чому є соціально зумовленим - відсутністю нормальних умов проживання для молодих вчителів на селі, низьким рівнем захищеності тих, хто виходить на пенсію. Але головне - бажання творити і бути вправним інженером дитячих душ.

Втім, зараз мова не зовсім про проблеми вчителів та системи освіти в Україні загалом. Мова піде про неприбуткову громадську організацію - Асоціацію В.О. Сухомлнського, голова якої, Ольга Савченко, також приїздила до Кіровограда на Другі Міжнародні та Десяті Всеукраїнські читання, присвячені пам'яті Великого педагога.

Ольга Яківна, академік АІШ України, на прес-конференції розповіла журналістам, що Українська Асоціація Василя Сухомлинського була заснована в листопаді 1990 року як добровільна громадська організація, покликана досліджувати і впроваджувати в життя творчу спадщину вченого-педагога. У рамках своєї діяльності Асоціація проводить семінари та конференції, а також конкурси для педагогів, об'єднуючи таким чином небайдужих науковців, вчителів, студентство із різних регіонів України.

словами пані - академіка, членство в Асоціації може бути індивідуальним чи колективним і члени сплачують на рахунок організації членські внески у сумі від 10 до 100 гривень. Частина від цих коштів надходить на рахунок Павлиської школи, що допомагає закладу існувати в наш нелегкий час. Рештку витрачають і на видання книг, і на проведення вищезазначених заходів.

На початку дев'яностих років Асоціація виграла декілька грантів від МФ "Відродження", один - на придбання комп'ютера для Павлиської школи, інший - на видання книги про Сухомлинського. От і все. Чи не дивно, що відома в усій державі організація із численним членством та безліччю талановитих людей в її лавах не використовує можливості, що їх надають для НУО різноманітні благодійні фонди та організації?!

Справа тут, мабуть, у консервативності поглядів засновників більшості громадських організацій, що заважає їм діяти відповідно до вимог сучасності. З іншого боку діяльність Асоціації Василя Сухомлинського є прикладом того, як маючи всі передумови для ефективної і тісної співпраці із грантодавчими структурами можна плідно працювати і з структурами державними. Як кажуть, кожен робить свій вибір.

* - НДО-Інформ №10 (22) жовтень, 2003

Історія людського суспільства часто запам'ятовується нащадками своїми переломними моментами. Однак, парадокс даного явища полягає в тому, що сучасники часто не в змозі помітити й оцінити важливість змін, що відбуваються. Саме в такій ситуації, з погляду автора опинилися в цей момент одні з найбільш відомих і авторитетних громадських організацій України - Ресурсні центри (РІД). Як відомо, протягом останніх восьми років РЦ у регіонах були одними з найбільш відомих і активно працюючих організацій. Однак для стороннього спостерігача, об'єктивно оцінити результати їхньої діяльності досить складно, оскільки соціальні зміни, каталізатором яких стали дані організації, часто здійснюються через діяльність їхніх клієнтів - регіональних громадських організацій. Можливо саме тому, досить розповсюдженою є думка, що ресурсні центри є сервісними організаціями.

Як не дивно це звучить, дане твердження одночасно є й правильним і не правильним. В першу чергу тому, що надання технічних послуг регіональним НДО є однією з помітних форм діяльності таких організацій. Однак, далеко не єдиною і, на думку автора, не найважливішою. До такого висновку можна прийти, ознайомившись із діяльністю, наприклад Центра підтримки творчих ініціатив (ЦПТІ) - ресурсного центра для НДО Кіровоградського регіону. Тим більше, що авторові легше це зробити з досить високим ступенем об'єктивності, оскільки він може оцінити роботу Центру як зсередини (робота в цій організації з 1998-2002), так і ззовні (з 2003 року робота в іншій громадській організації - Інститут соціокультурного менеджменту). Якщо говорити коротко, то всю діяльність ЦПТІ можна розділити на два напрямки, які у свою чергу включатимуть безліч складових елементів, а саме:

1. Розвиток суспільного сектора регіону.

2. Створення в суспільстві сприятливих умов для діяльності громадських організацій. Більш докладний опис роботи ЦПТІ та і

будь-якого іншого РЦ зайняло б не одну сотню сторінок, що ніяк не відповідає формату статті. Однак є дуже вірний вічний принцип, що дозволяє правильно оцінити роботу будь-якої організації «по справах судить їх». Які ж головні досягнення даної організації за період її роботи як ресурсний центр (1999-2004):

1. У регіоні підготовлені професійні кадри для громадських організацій, які активно працюють і досягли значних успіхів у вирішенні соціальних проблем, залученні ресурсів і т.д. (Знам'янский Центр виховання молоді «Чайка», Олександрійський районний благодійний центр і ін.)

2. У партнерстві з державними установами культури створена інформаційно-методична мережа по активізації місцевих громад.

3. Створено методичну базу з підготовки місцевих суспільних активістів (програми, підручники, довідники й ін.).

4. Професійно й активно діють партнери ЦПТІ, яким делегована частина функцій організації (Інститут соціокультурного менеджменту, що взяв на себе функцію посилення інформаційного впливу суспільного сектора в регіоні, роботу з журналістами й т.д.).

5. Завдяки співробітництву з міністерством культури й мистецтв створені сприятливі умови для реалізації програми довгострокового партнерства НДО України й державних установ культури.

6. Модель партнерства з державними установами культури розповсюджена в інших регіонах (Миколаїв, Дніпропетровськ і т.д.).

7. Створено інформаційні механізми, які активно використовуються громадськими організаціями, експертами, журналістами і т.д. («Віртуальний ресурсний центр» -www.ngo.org.ua «Соціальна лабораторія» - www.socclab.org.ua, «3-й сектор і 4-я влада» - www.presscat.org.ua).

Цей перелік можна було б продовжувати дуже довго, а стосовно до всіх ресурсних центрів він став би, можливо, нескінченним, однак найважливішим з того, що відбулося з ЦПТІ та іншими ресурсними центрами - це те, що із сервісної організації Центр перетворився в соціальну лабораторію, що розробляє, апробує на регіональному рівні й передає партнерам для подальшого поширення ефективні соціальні технології. Все це було б неможливим без високої кваліфікації персоналу даної організації. Тут не можна не згадати величезну роль, що зіграв у цьому процесі Фонд Євразія, що протягом тривалого часу не тільки фінансував діяльність ЦПТІ й інших ресурсних центрів, й постійно навчав працівників ресурсних центрів із залученням найкращих фахівців.

Із усього сказаного можна зробити висновок, що ЦПТІ й інші ресурсні центри стали каталізатором    суспільної    активності    на регіональному рівні. На даний час вони мають величезний досвід роботи, підготовлений персонал, авторитет у місцевому середовищі. Завдяки цьому ресурсні центри цілком упевнено можуть перетнути свою історичну мить «між минулим і майбутнім», залишаючись при цьому, хоч і в новій якості, але як і раніше необхідними для суспільства.

*  -  НДО-Інформ №2 (26), 2004